Золоте яблуко

Жив на світі багатий купець, і було в нього три дочки: Карен, Марен і Метте. Міцно любив купець своїх дочок, а всіх більше - молодшу. І вона теж душі в ньому не сподівалася.
От один раз збирається купець по своїх торговельних справах у місто Копенгаген на ярмарок і запитує дочок, які їм гостинці привезти. Старша, Карен, попросила купити їй золоту прядку; середня, Марен,- золоте веретено, а молодша, Метте, подумала й говорить:
- Найбільше  на світі, панотець, хочеться мені золотого яблука з тієї яблуні, що я нині в сні бачила. Привези ти мені його!
- Усе привезу вам, дочки мої дорогі! - відповідає купець,- у корж расшибусь, а добуду!
Поїхав купець на ярмарок, расторговался й став гостинцю купувати. Повезло йому. Купив він для Карен золоту пряд. ку, для Марен золоте веретено, а от яблука золотого для Метте, як не намагався, ніде не міг роздобути.
Відвертав він засмучений додому, віддав страшимо дочкам гостинці, а молодшої говорить:
- Не дістав я, дочка, золотого яблука! Ти вуж не будь на мене в образі!
А Метте йому відповідає:
- Не тужи, панотець! Лихо невелике. Чує моє серце, що  чи рано, чи пізно, а дістанеться мені золоте яблуко.
Через якийсь час приїжджає до купця незнайомий молодець і сватається до його молодшої дочки.
- Немає! - відповідає йому купець. - У нас звичай такий: спершу старшу дочку заміж віддаєш, потім середню, а вуж потім і молодшої черга.
- Добре,-говорить молодець. - Відвезу я із собою твою старшу дочку. Тільки якщо вона мені чим не догодить, не обессудь- відвертаю її назад.
Спорядили Карен у дорогу-дорогу, і вийшли все за ворота проводжати. А молодець сіл з нареченою у візок і мовив:
Світло - спереду,
Тьма - за,
Услід візку ніхто не дивися!
Отут вони з око й пропали.
Опинився Карен й її наречений у дрімучому лісі. Темно, ні зги не видать. Довго їхали вони - і встав раптом візок перед низенькою кособокою хатинкою. Увійшли подорожани усередину, а там посередині світлиці широке оксамитове крісло коштує. З Карен: звідки в бедном домішці таке багате крісло? А молодець їй сісти в нього велить. Села вона - і точно підхопили її ласкаві річкові хвилі. Поклала Карен голову на спинку - і точно в лебедячому пусі потонула.
- Сиживала чи ти коли м'якше, дівчина? - запитує її молодець.
- Ні, пан, ніколи я м'якше не сиживала, - відповідає Карен.
Підніс він їй тоді срібний кубок з питвом. Було це питво солодке, як мед, міцне, як вино, студене, як ключова вода.
- Пивала чи ти що слаще цього питва? - запитує її молодець.
- Ні, пан, сроду нічого я слаще не пивала,- відповідає Карен.
Вивів тоді її молодець із хатинки, посадив у візок і відвіз у рідний дім. Цього разу  взяв він із собою середню дочку. Тільки з нею всі так само, як з Карен вийшло. Незабаром і вона до батька відвертала.
Настала тепер черга молодшої дочки з молодцем їхати. Привіз він Метте в лісову хатинку, посадив у широке оксамитове крісло й запитує:
- Сиживала чи ти коли м'якше, дівчина?
А Метте йому відповідає:
- М'яке твоє крісло, пан, так тільки коліна моєї рідної матінки ще м'якше.
Підніс їй молодець срібний кубок з питвом і запитує:
- Пивала чи ти що слаще цього питва?
А Метте отхлебнула небагато й говорить:
- Солодко твоє питво, пан, так тільки молоко моєї рідної матінки ще слаще.
У ту ж мить хатинки наче й не було, і опинилася Метте в королівських покоях, а молодець обернувся пригожим принцом.
І повідав їй принц, що багато років тому була в нього наречена, гордячка, яких світло не бачив. Звикла вона до розкоші так до багатства, і все хотілося їй слаще всіх є, м'якше всіх спати. Розгнівався на неї за це чарівник і заточив навіки у своєму кам'яному замку. А принцові повелів жити в лісовій хатинці, покуда не знайде він собі дівчину просту, скромну, щоб її ні м'яким кріслом, ні солодким питвом не здивувати було.
Довгі роки шукав принц собі, наречену - і жодна  дівчина перед м'яким кріслом так солодким питвом не встояла. А Метте з першого погляду полюбилася йому, тільки і її він повинен був колись випробувати.
І зажили Метте з молодим принцом у королівському замку в любові й згоді. Раз вийшла Метте в сад і бачить: меж: Дерев золота яблуня, точнісінько така, яку вона в сні бачила. Розповіла отут Метте принцові про свій сон і про те, як батько ніде для неї золотого яблука не зміг добути. Тоді зірвав принц із дерева три золоті яблука й говорить:
- Поїдемо до твого батька, відвеземо йому яблука. Пускай побачить, що сон твій збувся.
А старий купець меж тим тужиться-горює, що улюблена його дочка без звістки сгинула. Тільки раптом бачить він: відкриваються ворота й в'їжджає в золоченій кареті його дочка, а з нею ря-/ будинок - молодої, пригожий принц. Підійшла Метте до батька, простягнула йому три золоті яблука й говорить:
- От, панотець, золоті яблука. Чуло моє серце, що  чи рано, чи пізно, а сон мій збудеться.
Обрадувався купець і задав багатий бенкет. Три дні й три ночі бенкетували, всіх перехожих пригощали, і мені, зізнатися, теж який^-чого перепало.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у жовтні
1 жовтня — Ярини. Цей день ще називають «журавлиним літом». 2 жовтня — Трохима. В цей день хлопці й дівчата обирали собі пару. 3 жовтня — Дениса. Північний вітер — на холод, південний — на тепло, західний — на сльоту, а східний — погода ...
День Ангела. Листопадові імена
1 листопада — Марта, Іван; 2 — Артем, Клавдія, Герасим; 3 — Юлія, Іван, Іларіон, Антоніна; 4 — Олександр, Анна, Федора, Костянтин; 5 — Яків, Ничипір, Серафима, Гнат; 6 — Опанас, Степанида; 7 — Параска, Маркіян; 8 — Опанас...