ЗАЙЧИКОВА ЗИМА

Задумався зимою,
Зайчик під сосною.
Треба віршик написати,
У «Казкар» відіслати.

Може хтось не знає,
Що в нашім лісочку,
Зимою буває…
***
Господиня – Зима,
Для Мороза кума.
І дерева й моріжок,
Одягла в білий Сніжок.
***
А за нею дід Мороз,
Котить Срібла обоз.
Сніг на сонечку блистить,
Аж сріблиться блакить.
***
Й на річках сріблястий Лід,
Заморозив Мороз – дід.
Ще й Морозу завдяки,
Кришталеві Бурульки.
***
Кригою струмок укрився,
У безодні поселився.
Небилиці рибкам бає,
Весняночку дожидає.
***
А тітонька – Метелиця,
Із Сніжком кружляє.
Вітерець Сніговій,
З Заметом співає.
***
Ніби з літечка привіти,
Снігурі в сніжку, як квіти.
Червоніє горобина,
Не лякає – Хуртовина.
***
Сміхунці мої зайчата,
Скорі люблять санчата.
З гірки їдуть залюбки,
Їдять з моркви пиріжки.
***
Кульки сніжні наліпили,
З моркви носик причепили.
На голівку банячок,
Вийшов дід Сніговичок.
***
А лисички хвастуни,
Взули модні ковзуни.
Так помчали на каток,
Що згубили кожушок.
***
Купив лижі наш вовчок,
Тай поїхав на горбок.
Білки ззаду причепились
З горбка ладно покотились.
***

Ось така у нас зима,
Із причудами вона.
Сміхунці мої зайчатка,
Ніби хлопчики й дівчатка.

Олена