За щучим велінням

Щука знову просить:

— Омельку, Омельку, відпусти мене в воду, я тобі зроблю все, що тільки схочеш.

— Гаразд, тільки покажи спочатку, що не дуриш мене, тоді відпущу.

Щука його питає:

— Кажи, Омельку, чого ти зараз хочеш?

— Хочу, щоб відра самі пішли додому й вода не розхлюпалася б...

Щука йому каже:

— Запам'ятай мої слова: коли тобі чогось схочеться, промов тільки:

За щучим велінням,

за моїм хотінням...

Омелько й каже:

— За щучим велінням,

за моїм хотінням —

ідіть самі, відра, додому!..

Тільки проказав — відра самі й пішли на гору. Тут Омелько пустив щуку в ополонку та й пішов за відрами.

Ідуть відра селом, народ дивується, а Омелько йде ззаду, посміхається. Зайшли відра до хати, самі стали на лавку, а Омелько поліз на піч.

По якійсь годині невістки кажуть йому:

— Омельку, чого ти лежиш? Пішов би дров нарубав.

— Неохота...

— Як не нарубаєш, брати з базару повернуться, гостинців тобі не привезуть.