За щучим велінням

Переклад з російської Наталі Забіли

Був собі старий чоловік. І було в нього три сини: двоє розумних, а третій — Омелько-дурник.

Ті брати працюють, а Омелько цілісінький день лежить на печі, знати нічого не хоче.

Одного разу поїхали брати на базар, а невістки й кажуть:

— Піди, Омельку, по воду.

А він їм з печі:

— Не хочу.

— Піди, Омельку, бо як повернуться брати з базару, гостинців тобі не дадуть.

— Ну, гаразд.

Зліз Омелько з печі, взувся, вдягся, взяв відра та сокиру й пішов до річки.

Прорубав кригу, зачерпнув відра й поставив їх, а сам дивиться в ополонку. І побачив Омелько в ополонці щуку. Приловчився та й вхопив щуку в руку:

— Ото буде юшка добра!

Коли це щука проказує людським голосом:

— Відпусти мене в воду, Омельку, я тобі стану в пригоді!

А Омелько сміється:

— Та як же ти мені станеш у пригоді? Ні, понесу тебе додому, звелю невісткам юшку зварити. Добра буде юшка!