Українська Русский

Зіонг одружується з сонцем

В одній сім'ї було два сини — Зіонг та Зай і дочка Луй. Зіонг був старший — високий, дужий. Він уже сягнув того віку, коли шукають пари. Батько й мати напитували йому дівчат у селі, але Зіонг жодну не хотів сватати, казав, що всі вони негарні. Засумував хлопець, не їсть, не п'є — лежма лежить і тяжко зітхає: хто б не заговорив до нього — жодним словом не обзивається.
Якось, коли батько з матір'ю та середульшим сином Заєм працювали в полі, Луй сказала Зіонгові:
— Слухай, я знаю, про кого ти мрієш. Та дівчина живе дуже далеко, по той бік моря-океану. Звуть її Сонце. Обличчя в неї кругле, волосся довге, блискуче; мовби джерельні води, стікає воно з голови. Очі сяють, мов зорі, щоки рум'яні. Але дорога до неї дуже небезпечна!
Зіонг підхопився, надяг сорочку, попоїв, напився води і аж з лиця посвіжішав. Дочекався, поки повернуться з поля батько й мати, і попросив у них дозволу піти шукати красуню.
— Я хочу одружитися з дівчиною, яку звуть Сонце,— сказав він.— Пройду хоч десять гір, перепливу хоч десять морів, а знайду її!    Від свого не відступлюся, навіть якщо доведеться загинути в лісових хащах або в бурхливому морі.
І Зіонг пішов. Взяв із собою тільки бамбукову трубку для води. Ішов він день і ніч, без відпочинку, довго йшов, поки вийшов до моря. Ходить берегом, бачить: росте величезне дерево баньян. Напружив Зіонг усю силу та й повалив той баньян. «Зроблю з нього міст через море і перейду на той бік»,— подумав він.
Та тільки-но дерево впало, як звідки не взялася величезна рибина, проковтнула те дерево й зникла.
Тоді Зіонг вирішив засипати море камінням. Накотив багато величезних брил, наносив багато великого й дрібного каміння, але припливла сила-силенна риб — великих і малих. Риби ловили каміння та брили й ковтали їх.
Раптом небо потемніло. Здалеку підпливала величезна черепаха. Зіонг одразу став копати яму — і черепаха туди впала. Скотилася в яму, лежить догори лапами — вибратись не може.
Зіонг витяг черепаху й попросив, щоб вона перевезла його через море.
— На ось тобі зілля,— каже черепаха,— як вип'єш його, то й перепливеш море і стрінешся з красунею на ім'я Сонце.
Зіонг випив зілля. Ту ж мить він впав у море — і більше нічого не пам'ятає. Прокинувся — аж він погойдується серед моря, мов у величезній колисці; хвилі то підкинуть його високо вгору, то опустять мало не до самого дна. А навколо сновигають риби. Здавалося, ось зараз вони схоплять Зіонга й проковтнуть. Та щоразу з'являлася велика черепаха, проганяла риб і підштовхувала Зіонга, щоб він плив далі.
Так плив Зіонг три роки і зрештою досяг землі, де жила красуня на ім'я Сонце.
Вийшов Зіонг на берег і сів відпочити під баньяном. Тамтешній краєвид був дуже гарний. В небі пропливали біленькі хмаринки, дивовижні пташки дзвінко й весело щебетали. Зіонг замилувався тим краєм.
Коли раптом зблиснуло проміння й з'явилася красуня Сонце — аж очі засліпила! Зіонг дивився на неї і не міг надивитися. Красуня була й справді така, як казала Луй: кругловида, волосся блискуче, стікає, мов джерельна вода, очі, мов зіроньки, сяють, щоки рум'яні, мов пелюстки троянди.
Красуня Сонце теж не зводила з Зіонга очей.
— Навіщо ти прийшов сюди? — питає.
— Прийшов просити, щоб ти вийшла за мене заміж.
— Але в мене є наречений! Мій наречений — дух грому й блискавки. А якби не було його, то мій дядько — морський дракон — все одно не погодився б віддати мене за тебе. Якщо він довідається, чого ти прийшов, уб'є на місці.
Зіонг подумав-подумав та й каже:
— Гаразд. Клич сюди свого нареченого й дядька, поміряємося силою. Як що я переможу, то будеш ти моєю жінкою.
Красуня Сонце принесла свинячих кісток і підпалила. Повалив дим. То був умовний сигнал. Слідом попливли чорні хмари і з'явився величезний дракон.
Побачивши, що в Зіонга, крім бамбукової трубки з водою, немає ніякісінької зброї, красуня Сонце покликала пташку й звеліла їй принести для Зіонга шаблюку. Все ж таки зброя...
Дракон як хлюпоне водою — і полив дощ, і зірвався ураганний вітер.
Ударив дракон Зіонга — той мало не впав, але вивернувся і як рубоне дракона шаблюкою! А потім ще і ще — аж вода у морі почервоніла.
Тим часом надійшов дух грому й блискавки. Та скільки він не метав громи й блискавки — так і не зміг побити Зіонга і зрештою мусив визнати свою поразку.
Зіонг сказав красуні Сонцю:
— Бачиш, і дядько твій дракон, і дух грому та блискавки переможені! Тепер ходімо зі мною — будеш мені за жінку.
Однак красуня Сонце ніяк не наважувалась піти із Зіонгом. Тут до них підступився, спираючись на ціпок, сивий-сивий дід. Указав на новий будинок та й мовить:
— У цьому будинку тільки два покої. І ти, духу грому та блискавки, і ти, хлопче Зіонг, вибирайте собі покій до смаку та й живіть.
Дід заздалегідь поставив у кожному покої зліплену з борошна красуню.
Вибрав собі покій дух грому й блискавки, увійшов. Як узяв він за руку зліплену з борошна красуню, так рука й осипалася дрібними грудочками. А коли Зіонг у другому покої взяв за руку зліплену з борошна красуню, вона осипалася борошном.
Борошно осіло на красуню Сонце, і вона стала ще гарніша.
Тепер уже красуня Сонце не вагалася — погодилась піти за Зіонга заміж.
Дух грому й блискавки страшенно розсердився; сердиться він і досі. Ледь зачувши його, Сонце завжди ховається за хмари.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...
Книжкові скарби
Для чого потрібні скарбнички? Правильно, щоб зберігати найцінніше. А для турботливих батьків немає нічого ціннішого, аніж посмішка їхніх дітей. Ховати посмішки до скарбничок – задум, прямо скажемо, не дуже, інша справа – ховати те, що ці посмішки викликає! «Скарбничка віршів&r...