Українська Русский

Як гієна і заєць картоплю садили

Якось умовилися гієна та заєць друзями жити і купили собі два поля, одне біля одного.
А коли настав сезон дощів, вирішили посадити квасолю.
Цілих два місяці тяглися вгору стебла, а на третій зацвіли квіточками, схожими на малесеньких метеликів. Побачив те гієна, захотів прогнати метеликів та й позбивав усі квіточки на своєму полі. А тоді побіг до зайця й застерігає:
—    Я щойно знищив усіх метеликів, які паслися на моїй квасолі. Раджу й тобі це зробити.
Здогадався заєць, що гієна ошукав себе, та й каже:
—    Красненько дякую, але я зроблю це трохи згодом.
Минуло кілька тижнів, і на зайцевому полі з'явилися чудові стручки квасолі. Як повиростали вони, заєць попросив дружину приготувати з них смачну страву, щоб і самим поласувати, і сусіду почастувати.
Гієні страва дуже сподобалася, от він і питає зайця:
—    Як ти зумів виростити таку гарну квасолю? Я ж із свого поля не зібрав ані стручка!
—    А тут нічого хитрого немає: квасолю мені дали оті метелики, яких я лишив на своєму полі. Хіба ти не знаєш, що квіти з часом перетворюються на зернята?
Коли гієна повернувся додому, його жінка не могла стримати гніву:
—    І не соромно тобі — насадив квасолі і нічогісінько не зібрав! Нехай тепер заєць тебе годує! Хіба можна тебе після цього любити!
Той докір глибоко вразив гієну, і він почав думати, як би помиритися з жінкою, а заодно й зайцю насолити.
Думав-думав та й надумав. Набрав повен рот вугілля, ліг за заячою хижкою і стогне.
«Що воно там стогне?» — подумав заєць.
Вийшов із хижі і бачить: корчиться гієна на землі, качається на спині і глухо стогне:
—    Зжалься, друже, рятуй мене! У мене повен рот крові...
—    Ану покажи... Та що це?
—    То загусла кров. Якби ж ти знав, як мені болить.
Пожалів заєць гієну, засунув лапку йому в пащу, а той зараз і схопив її гострими зубами.
—    Ой, ти мені пальці відкусиш! — зойкнув заєць.
—    Саме це я й збираюсь зробити, якщо не скажеш, як мені перед жінкою виправдатись.
—    Гаразд. Завтра вранці я поведу тебе в таке місце, де багато харчів. Тільки, будь ласка, відпусти мої пальці... —    Приходь до мене, як заспівають півні.
Серед ночі гієна, якому дуже кортіло швидше з жінкою помиритися, розбуркав свого півня і змусив його кукурікати. А тоді пішов будити зайця:
—    Вставай! Мій півень уже проспівав!
—    А мені саме снилося, що хтось дрочив твого півня, шпигав його і тряс,— відказав хитрий заєць.— Ану лишень, почекаймо, поки старі жінки почнуть бухикати, отоді вже й рушимо в дорогу.
Побачив гієна, що його хитрощі викрито, пішов, буркочучи, і сипнув меленого перцю до хижі своєї тещі, а тоді знову бігом до зайця.
—    Моя теща,— кричить,— хоч і прокидається завжди пізно, вже бухикає!
А мені оце снилося, що якийсь злий жартівник сипнув перцю до хижі твоєї тещі. Зачекай, хай розвидніється, тоді й рушимо в дорогу.
Бачить гієна, що знову спіймав облизня, але дуже кортить йому швидше в дорогу! Отож назбирав він соломи і розклав багаття за найближчим пагорбом, звідки щоранку з'являлися перші промені сонця. А тоді щодуху кинувся до заячої хижі. Стукає в двері і кричить:
—    Гей, зайцю! Дивися, вже схід сонця палає!
—    Мені здається, що то хтось запалив багаття!
—    Гр-р-р! — загарчав гієна.— Як ти й далі так глузуватимеш з мене, то я тебе з'їм!
—    Потерпи ще трошки! Кажу тобі, що незабаром твоє бажання здійсниться.
Аж ось настав довгожданий світанок. Подалися заєць з гієною в дорогу до галявини, де на землі лежало багато-багато яєць. Як прийшли, хотів був гієна їх збирати, але заєць застеріг його:
—    Яйця ті належать Брісі, духові з велетенською головою. Він їх дуже пильно стереже. Ми його чемненько попросимо дати нам кілька яєць. Як говоритимемо з ним ввічливо й ґречно, він з нами поділиться...
На їхнє прохання Брісі погодився дати їм частину своїх припасів:
—    Усі яйця, які ви встигнете полічити за час, поки я пройду три кроки, будуть ваші. Тільки лічіть по черзі.
—    О, щедрий Брісі, можна я буду першим? — попросив гієна.
Почав гієна лічити яйця одне за одним, та так швидко, що вже й слів розібрати. Налічив дев'ятнадцять штук.
Настала черга зайця. Чітко й голосно лічив він, поки Брісі робив свої три кроки: «Десять, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят...», і спинився на ста тридцяти!
Можете собі уявити, як зустріла жінка гієни свого дурного чоловіка?


Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...