Українська Русский

Як дурник одружився з королівною

Було в матері троє синів: двоє
  розумних, а третій – дурник.
  Коли це захворіла королівська донька-одиначка – сумує та й сумує. І тоді оголосив король: хто королівну розсмішить, той і побереться з нею.
  А в садибі трьох братів росла яблуня. То старший і каже:
  – Я розсмішу королівську доньку.
  Взяв він кошика, зірвав три яблука й подався в столицю. Край ліска стрілася йому якась бабуся.
  – Що несеш у кошику? – питає старенька.
  – Кінські кізяки! – відказав розумник.
  А бабуся йому:
  – То й матимеш кізяки.
  Дійшов розумник до палацової брами, просить сторожу, щоб пропустили. Пройшов до короля, а той каже:
  – Гаразд! Побачу, як ти її розсмішиш.
  Ось і покій королівни. Розумник перевернув кошика й витрусив з нього… кізяки!
  Розсердився король і звелів побити розумника киями. Приплентав старший брат додому ледь живий, червоний з сорому!
  – І що ж тобі таке скоїлося? – питає мати.
  – Та нічого,– відповідає. – Тільки побили добряче.
  І розказав, чим обернулися три яблука.
  Тоді озвався другий розумник:
  – Я йду до яблуні!
  І собі зірвав три яблука. А мати його напучає:
  – Гляди, щоб і тобі не було таке, що братові…
  – Ні, такого не буде! – сказав середульший син і вирушив до палацу.
  Коли проходив ліском, здибалась йому та сама бабуся і спитала:
  – Що несеш у кошику, синку?
  – Слимаки! – відказав другий розумник.
  А старенька йому:
  – То й будуть тобі слимаки.
  Прийшов до палацу, пропустили його: може, цей розсмішить королівну? Та коли він перевернув кошика ще й потрусив, звідти посипалися слимаки.
  Узяв королівну ще дужчий смуток. І наказав король дати київ розумникові.
  Вернувся й цей геть побитий додому.
  Розказав середульший син матері, що його спіткало: не розсмішив королівни, тільки відлупцювали його.
  Тоді озвався дурник:
  – Я розсмішу королівну.
  А мати йому:
  – Он твої брати її не розсмішили, то де вже тобі, дурненькому!
  Та дурник затявся:
  – Розсмішу – і край!
  Узяв кошика, а брати кажуть:
  – Та там на яблуні вже яблук не зосталося.
  Але дурник пішов до яблуні й набачив-таки яблуко, найгарніше з усіх. Поклав його в кошик і подався в дорогу. 
  Підійшов до ліска, а назустріч бабуся дибає.
  – Що несеш, синку?
  – Яблуко,– відповів дурник.
  А бабуся:
  – То й матимеш яблуко.
  Зупинився дурник під палацом та й просить, щоб пустили його до короля; так і так, каже, розсмішу зачаровану дівчину. А сторожа нікого вже не пускала, бо хто приходив, то тільки ще дужче засмучував королівну, і їй ставало гірше й гірше.
  Але дурник так благав, аж люди, що зібралися біля брами, почали за нього просити, поки зрештою пустили дурника до короля, а той зразу повів його до хворої дочки.
  Тоді на очах у королівни хлопець перевернув кошика, і звідти випало яблуко. Воно покотилося по підлозі – і королівна засміялася й розвеселилась, бо яблуко було дуже гарненьке.
  А король сказав:
  – Ти одружишся з моєю дочкою. Але спершу зроби, що я тобі загадаю. За три дні збудуй корабель, щоб і по воді плив, і по суходолу їхав.
  Пішов дурник назад, плачучи. Біля гаю знов перестріла його бабуся та й питає:
  – Чого плачеш, синку?
  Він і розказав, що зняв чари з королівни, та король загадав збудувати за три дні корабля, щоб і по воді плив, і по суходолу їхав.
  – Не побивайся, синку,– втішає його бабуся. – Принеси лишень сокиру, пилку й молотка – та й по роботі буде.
  Два дні шукав дурник сокиру, пилку й молотка, а коли знайшов, то приніс бабусі. І ту ж мить постав перед ним корабель.
  Сів хлопець на корабель, провів його поміж дерев через ліс і третього дня надвечір прибув до палацу.
  Побачив король дурника на кораблі й насупився.
  – Ти впорався з роботою,– каже. – Я віддам за тебе дочку. Але спершу ще щось тобі загадаю. Три дні ти пастимеш двісті зайців. Як не долічишся хоч одного – помреш і не одружишся з моєю дочкою. Чуєш? Іди й три дні паси моїх зайців.
  Знов, плачучи, приходить хлопець до гаю. А бабуся питає:
  – Чого плачеш, синку? 
  
  Розказав їй, як король загадав три дні пасти двісті зайців і, коли хоч один пропаде, король скарає пастуха на горло.
  – Ось на тобі свисток,– каже бабуся. – Свиснеш у нього – і всі зайці збіжаться, жоден нікуди не дінеться. Тільки стережися! Як приходитимуть до тебе купувати зайців, то ти не продавай нікому жодного.
  Узяв дурник свистка в зуби й хотів був вже йти пасти зайців, та бабуся ще сказала:
  – Тій, що прийде до тебе купувати, загадай поцілунок за зайця.
  І подався хлопець пасти зайців. Свиснув – і всі зайці збіглися докупи, жоден нікуди не тікає.
  Перша прийшла купувати зайця королівська служниця.
  А дурник їй:
  – Я не продаю зайців.
  – Мені так потрібен заєць! Хоч одного продай! – просить служниця.
  Тоді хлопець каже:
  – Поцілуй мене – і я дам тобі зайця.
  Поцілувала служниця дурника в чоло, і той дав їй зайця. Пішла служниця. Вже доходить до брами, коли хлопець свиснув у свисток – заєць вистрибнув у неї з рук і прибіг на поле.
  У палаці король її питає:
  – Ти чому не принесла зайця?
  – Він не хоче продавати! – відповідає служниця.
  Наступного дня прийшла по зайця королівна.
  Дурник і їй сказав:
  – Поцілуєш мене – дам тобі зайця.
  – Та вже поцілую!
  І поцілувала дурника, а він дав їй зайця. Вже доходила вона додому, як хлопець свиснув у свисток – і втік заєць від дівчини.
  Прийшла в палац, а король питає:
  – Чому без зайця?
  – Дурник не хоче продавати!
  Тоді обізвався королівський слуга:
  – Я куплю! Сьогодні ж і піду.
  Прийшов на поле, де хлопець пас зайців, а той йому каже:
 – Поцілуй мене в чоло, то дам зайця.
  Слуга поцілував його, взяв зайця й подався додому. Та не встиг дійти до палацу, як хлопець свиснув – і нема зайця.
  Питається в слуги король, де заєць.
  – Не продає пастух! – відповідає той.
  – Піду я! – каже королева.
  Прийшла вона до дурника на поле й просить продати їй зайця. А хлопець їй на те:
  – Не продаю! Та коли поцілуєш мене – дам зайця.
  І королева поцілувала його в чоло, а дурник дав їй зайця. Але не донесла вухатого королева – свиснув дурник у свисток, і заєць утік до нього.
  Побачив король, що й дружина вернулася без зайця, розгнівався та як гукне:
  – Сам піду сьогодні купувати!
  Прийшов він до дурника й почав торг за зайця. А дурник і йому каже, що не продає, але віддасть зайця, коли король поцілує його в чоло.
  Поцілував король хлопця, і той дав йому зайця. Та не доніс вухатого володар – свиснув дурник у свисток, і чкурнув заєць, тільки смуга лягла!
  Зітхнув король та й мовив:
  – Цілували його і рідні мої, і слуги,– то нехай уже бере мою дочку за дружину.
  Отак дурник одружився з королівною.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...