Українська Русский

Як барвінок та ромашка у вирій літали

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10


VIII
Цар Бамбук меткий, мов щука,
Весь Бамбук, немов з бамбука:
Руки й ноги, вуха й ніс,
Плечі й ребра. Верх і низ.
Круг чола, мов навіжені,
Пнуться пагони зелені.
Пальці бігають худі
По зеленій бороді.
Жваві нишпорять очиці
По бамбуковій світлиці,
Де з бамбука стіл і трон
І колекція корон.
Аж до стелі — на портреті
У зеленому береті
Той же вираз, той же цар,
Бородатий, мов швейцар.
З бороди рука Бамбука
Простягається до лука.
Цей бамбуковий свій лук
Дуже любить цар Бамбук.
На бамбуковій канапці
У червоні взута капці,
В білі вдягнута штанці,
З тихим смутком на лиці,
Марить дівчинка слабенька,
Вся немовби голубенька.
Сукня й бантик голубі.
Цар питає:— Що тобі?
— Ой-ой-ой! Нудьга страшенна!
— Випий кави, Цикломено!
— Знову кава, знову — їж!
Хочу в Лондон, чи в Париж.
Хочу в оперу, до міста,
Танцювати хочу твіста.
Тулумбас мені набрид.
Буду плакати навзрид!
— Ну, яка ж ти, доню, злюка!
Ну, давай стріляти з лука! —
До вікна підвів малу
І в вікно пустив стрілу.
— Ха-ха-ха! У ґаву влучив!
— Змовкніть! Лук мені наскучив!
Аж затіпалось дівча.
— Ні з ким гратися в м'яча! —
Цар підскочив:—Дай-но вушко!
Скоро матимеш ти служку.
Білу, з гарної сім'ї.
Звуть Ромашкою її.
— Де ж вона?
— Вчимо поволі
В Будяковій, доню, школі,
Щоб навчилась догоджать.
— Приведіть! Не хочу ждать! —

Цар Бамбук зігнувсь на троні
І потер зелені скроні:
— Щось та зробимо, повір! —
Свиснув цар — з'явився Тхір.
Дав цукерку Цикломені.
М'яв він ножиці у жмені,
Ще тримав парфуми й крем,
Бо служив перукарем.
— Освіжити, чи постригти?
— Що нове розвідать встиг ти?
— Вірно служим, ваша честь!
Доповім. Новини єсть.
Всі плантації клекочуть.
Ці повсталі... вас не хочуть.—
Засміявся гучно цар:
— Збунтувався мій товар!

Бач, які спеціалісти,—

Не хотять у ящик лізти.

Чую цих повстанців крик

Триста років кожен рік.

Пан Тхоріні! Де Ромашка?
— Царю, вимовити важко!
Утекла вона від нас...—
Цар кописткою потряс:
— Дармоїди! Кашалоти!
Геть з очей тютюн полоти!
Що за прикра новина?
Ми сильніші, чи вона?
Слід було їй дати віллу
Ще й нову машину білу,
Одягти її в нейлон,
Дать цукерок на мільйон.
Отоді б ми і Ромашку
Підпрягли в свою упряжку.
Та нікуди не втече.
Позмагаємось іще!
Як забуде свій город,
Вам — найвища з нагород!
— Тільки так!
— А де ж Барвінок?
— Скаче верхи без зупинок.
Навіть буря не спиня
Довгоного коня.
— Де він зараз?
— Десь тут, близько...
— Прилучити б і хлопчиська
До бамбукових рядів.—
Та Тхоріні не зрадів.
Тхір зітхнув, закрив очиці,
Невдоволення на пиці.
А принцеса молода
Вже не плаче, не рида.
Аж завмерла, аж не дише:
— Розшукайте їх скоріше! —

Раптом в закутку, де трон,

Гучно дзенькнув телефон.

Узяла принцеса трубку,

Прикусила нижню губку,

Потім в трубочку: — Ал-ло! —

Ніжне личко розцвіло:
— Ой, Барвінок просить тата,

Дзвонить поряд, з автомата...—

Трубку вихопив із рук
В Цикломени цар Бамбук.
Притулив її до вуха,
Голосок Барвінків слуха,
Потім каже: — Гостю мій,
Перепустка — в прохідній! —
Цикломена звеселіла,
Стала ніжна, стала мила.
А Тхоряка затремтів,
Простогнав: —До всіх чортів!
Ваша... ве-ве-ве... височність!
Це ж велика безтурботність...
Цей... бе-бе... куди не кинь...
Ме-ме-ме... троянський кінь.
Вибухівка, шабля, порох...
Цей Барвінок...Він же ворог!..
Щигля дав Тхору Бамбук,
Аж пішов луною гук.
Дати другого не встиг,—
Став Барвінок на поріг.
Каблучками цоки-цоки,
Крок рішучий, руки в боки,
Гордий стан, сміливий зір,
Шапка-бирка набакир.
Біля трону зняв перчину,
Уклонився чин по чину.
— Хто тут цар? Здається, ви,

Дядько з поглядом сови!
Я — Барвінок з Диво-краю.
Мандрівник. Знання збираю.
Ми з Ромашкою за мир.
Але цей... поганий звір...—
Глянув хлопчик на Тхоряку,
Той відчув на серці мряку.—
Ти, Тхоряко, ти — змія!
Де Ромашечка моя? —
Цар за плечі взяв Барвінка:
— Не кувікай, наче свинка!

Не стрибай на нас, як рись,

А спочатку розберись.

Знай же все. Твоя Ромашка

Не вбивалася так тяжко.
їй сподобалося в нас.
Полюбила Тулумбас.
Прижилася тут чудово,
Аж забула рідне слово.
Вічне літо, вічний сад.
Їй не хочеться назад.—
Закричав Барвінок: — Царю,
Не кажіть таке, бо вдарю!
У Ромашки на чолі
Сяйво рідної землі.
Ця — не зрадить. Не повірю
Ні тобі, ні цьому звірю!
Де Ромашка? Де Будяк?
Найбридкіший з гультіпак? —
Підстрибнула Цикломена:
— Як сказав! Класична сцена!

Пан Барвіночку, спочинь,
Бо надворі гарячінь,
Скинь шапчину, скинь тільняшку,
Не турбуйся про Ромашку,
Відшукається дівча.
Чи давно ти грав в м'яча?
— У м'яча? Забувся майже.
— Коли хочеш... То тримай же! —
І помчав до хлопця вскач
Величезний жовтий м'яч.
Де і взявся, чи не сон це?
Променистий, наче сонце,
Витівний, немов циркач,
Величезний жовтий м'яч.
Налетів він на Барвінка
І — відбив його хлопчинка.
Цар ударив по м'ячу.
М'яч угору дав свічу.
Цикломена скік та хлоп
І м'ячем Тхоряку в лоб.
Засміявся цар лукаво:
— Бачиш, з нами як цікаво! —
А в світлиці під столом
Враз намітився пролом.
Мов сокирами, Терміт
Пробивав Ромашці хід.
Проминувши охорону,
Вийшла дівчинка з-за трону.
Біля царського плеча
Пролунало: — Кинь м'яча!
Значить, ось де наш соколик! —
Покотився м'яч під столик.
Цар ще більш позеленів,
Дав Тхоряці штурханів.
Тут зчинив Барвінок галас:
— Відшукалась! Відшукалась!

Здрастуй, дівчинко! Ура!
Ну, Ромашко, нам пора! —
Він Ромашку взяв за ручку
І крутнув на дверях ручку.
Та навстріч йому — ножі
Спрямували сторожі.
Цар надувся, випнув груди:
— Не пущу я вас нікуди!
Поростете при мені
У вазоні, на вікні! —
Хлопчик вигукнув: — Сваволя!
— А буває й гірша доля! —

Прогримів лихий Бамбук.—

Більше знатимеш наук!..—

Хлопчик вигукнув: — Повстанці,

Десь увечері чи вранці...—

Засміявся цар Бамбук
І стрілу поклав на лук:
— Та коли б я вліз в багаття,
Обгоріло б тільки плаття.
Насмішили, диваки!
Царюватиму віки!
Знай, Барвінку, й ти, дівице,
Єсть у мене таємниця.
Я — нащадок чаклуна,
Я — сильніший за слона.
Заганяти в мене кулі,
Ніби щигля дать акулі.
На ось лука і звідсіль
Ти мені у око ціль.—
Ухопив Барвінок лука
І стрільнув царя Бамбука.
Глухо тенькнула стріла,
Царське око протяла.
Цар сміється: — Недолуге!
На стрілу. Стріляй удруге! —
Знову тенькнула стріла,
Мов крізь тінь якусь пройшла.
Цар сміється: — Зрозуміло?
Я — чаклун, Ромашко мила.
Лиш один дурний оракул
Провіщав мені біду
В ту хвилину, як затьохка
Соловейко в цім саду.
Але кожному відомо,
Що співає він лиш дома.
А у нас він, мов німий.—
Цар крутнувся, наче змій,
Глухо вдарив у долоні
І вгодовані, мов коні,
Вбігли кактуси-бійці.
Меч у кожного в руці.
Поміж тими сторожами
Бовванів Будяк з ножами.
Із Ромашки дурень цей
Не відводив злих очей.
Цар гукнув: — Тягніть лопати.
Цих... туристів... прикопати.
Наберіть землі в мішки,
На веранді є горшки.
Хай посидять у вазоні,
Та поставте на осонні,
Де сухіш і гарячіш.
Ну, беріть їх, та хутчіш! —
Як Барвіночок не бився,
У вазоні опинився.
Подорожники малі
Аж до пояса в землі.
Це не жарти і не смішки,
Як землею скуті ніжки.
Цикломена знову в плач.
Сльози капають на м'яч...

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...