Українська Русский

Як барвінок та ромашка у вирій літали

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10


II
Дід Гарбуз у ту хвилину
Задивився на калину.
Козирком приклав долоню:
— Ой, яка ж ти красна, доню! —
Враз Гарбуз, як зарегоче,
Щось за лисину лоскоче.
Чи комашка, чи то муха
Дідусеві пестить вухо.
Дід по лисині як лясне! —
Щось майнуло вельми красне.
Сіло-впало на долоні —
Тільки спалахи червоні.
Придививсь — листочок з клена.
Хоч би смужечка зелена!
Дід підніс його, мов книжку:
— Ах, розбійнику-опришку!

Та невже ж минуло літо,—

Простогнав він сумовито.

Зліз на тин, гукнув: —Барвінку!

Наступила осінь, синку! —

Між травинок-луговинок

Жваво вигулькнув Барвінок.

Став, веселий, перед дідом.
А за ним — Ромашка слідом.
Привітались до старого,
Застрибали кругом нього.
— Не бачили ми зроду

Звабнішої краси.

Дідусю, аж палають

Левади та ліси!
А терну, а шипшини —
Бери хоч цілий віз.
Жовтенькі відлітають
Метелики з беріз.—
Дід дістав з кишені люльку
І пустив димову кульку.
— Відбуяло, дітки, листя.
Все до часу, все до місця.
Вже й зима не за горами
Із снігами та вітрами.
Вкриє землю ковдра біла,
Щоб земелька відпочила.—
Аж зіщулилась Ромашка,
Затремтіла, як комашка:
— Та невже, дідусю, холод
Упаде на нас, як молот?
— Не журись! Пора осіння
Заховає нас в насіння.
Тепло в кожній насінинці,
Мов дитинці в кожушинці...
Рушим в запічок, до хати,
Будем солодко дрімати.
А як ряст укриє луки,
Нас людські пробудять руки.
Щоб могли ми, наче діти,
Знову сонечку радіти.
— А птахи,— спитав Барвінок,—

Влізуть теж до насінинок? —

Дід обняв його за плечі:
— Є в природі мудрі речі!

Всі птахи, літати дужі,

Утікають геть від стужі.
Птаству — небом шлях відкрито
В ті краї, де вічне літо.
Підстрибнув Барвінок пружко,
Мало з ніг не збив подружку.
— Звідкіля це вам відомо,
Ви ж завжди, дідусю, вдома! —
Дід Гарбуз пригладив вуса:
— Не кінчав я, синку, вуза.
Та пізнав цікаві штуки
З географії-науки.
Ця наука, серцю мила,
Землю всю мені відкрила:
Рідні гони для початку,
Потім Африку й Камчатку.
Про Австралію й Аляску
Я почув від неї казку.
Про далеку Антарктиду...
Закричав Барвінок:
— Діду! Я б хотів помандрувати,
За морями побувати!
Та не в казці, а на ділі!
Поки в нас тут... заметілі.
Скільки буде кілометрів
До тропічних буйних нетрів? —
Дід Гарбуз розреготався,
Аж тинок захилитався.
— То не жарти і не смішки,—

Років зо три, коли пішки!
Як підеш навколо світу,
Не одну проносиш свиту.
В теплім колі, дітки, тута
Нам зима минеться люта.
Ну, а поки осінь ходить,
Будем підсумки підводить.
Проведем останні збори
І з піснями до комори! —
Дід Гарбуз на цьому свиснув,
Аж на плоті глечик тріснув.
І на заклик той відразу
Збіглись всі до перелазу.
Ось Часник у новій свиті
І Редиски в оксамиті.
Дядько Хрін з Горохом-другом
По городі чешуть цугом.
Ось і Сонях поряд з Маком,
І Квасоля з Пастернаком.
Пастернак схопив цимбали,
Всі городні заспівали:
— Працювали ми завзято,

Бо для нас робота — свято.

Коло рідної землі
Не зважай на мозолі.
— Кожен знає, що без праці

Не змайструєш навіть цяці.
Ні стільця, ні літака,
Ні шурупа, ні гвіздка!
Дід Гарбуз гукнув: — Побачим!
Непереливки ледачим!
Гей, Барвінку, акурат
Викликай усіх підряд.—
Вмить Барвінок жвавий писок
Устромив у довгий список:
— Слово має... трудівник...
Просим, дядечко Часник! —
Трусонув Часник той чубом,
Гордо блиснув білим зубом.
Сміло й гордо взявся в боки
І вперед ступив два кроки:
— Я від роду і до роду
Часничок даю народу.
Наче полька з гопаком,
Дружить сало з часником.
А натреш хлібця скоринку
Прямо з печі... Га, Барвінку?
А до свіжого борщу
Як приправу затовчу! —
Мовчки всі ковтнули слинку.
Дід Гарбуз сказав: — Барвінку!
Часниченко цей, лишень,
Корисніший за женьшень! —
Всі на цьому зліва й справа
Закричали: — Слава! Слава!
Часникові всяк радів.
Вийшов Соняшник з рядів:
— Рапортую, друзі вірні,

Маю зернятка добірні.

Начавлю аж дві сулії

Променистої олії.
Ця олійка щось та важить.
Можна все на ній підсмажить.
 Свіжу рибку і млинці,
Деруни і голубці.
Що й казати — добра справа! —
Знову всі гукнули: — Слава! —
Підстрибнули від землі
Дві Редисочки малі:
— Наша справа виробляти

Свіжі соуси й салати.

Заправляєм, що не ранок,—

Вітамінів кілька банок.

Вже готові бодні три

Соковитої ікри.
Помогли нам в цьому ділі
Баклажаники дозрілі,
Дядько Перець і Томат,
І Укроп, Петрущин брат.
— Слава! — чуть з усіх сторін.
Вилітає в коло Хрін:
— Потрудивсь і я на славу,
Добру винайшов приправу.
Гордо в місто відвезу —
Не один утре сльозу.
До м'ясця, до холодцю
Всяк проситиме хрінцю.
Хто не вірить, хай нюхне.
В маяки пишіть мене.—
Мовив так — і витяг терку,
І натерся в макітерку.
Всі схопились за носи:
— З ним і гемона з'їси!
— Потрудився й Хрін за трьох!
З гурту вискочив Горох:
— Я відправлю в магазин
Триста тисяч горошин!
Кожна кулька, як горіх.
Супу вистачить на всіх!
— Слава! Слава! Це ж чудово! —
Тут Ромашка просить слова.
Уклонилась. В білій льолі.
Тихо мовила поволі:
— Труд мій, друзі, невеликий.
Я роблю з травичок ліки.
Із шавлію, з чебрецю,
З материнки, з ялівцю.
А від жовчі й живота —
З бузинового листа.
Знов гукнули: — Слава! Слава!
Мнеться лікарка русява:
— А з Барвінком — теж труди.

Він слухняний не завжди.
Сто сльозинок хлопчик витер,
Поки вивчив тридцять літер.—
Подививсь Барвінок скоса
І Ромашку — смик за косу.
Хтів тікати, поки гомір.
Та часник схопив за комір.
Наїжачився й Гарбуз.
Уперед ступив, як туз:
— Ну, Барвінку, ось «Буквар».
Щось по-писаному вшквар!
Де і взявся той «Букварик».
Став Барвінок, мов комарик.
А Ромашка, мов зоря,
Розгортає «Букваря»:
— Що за буква?
— Півжука.
— А точніше?
— Буква «КА».
— «ХА», як муха.
— А оце?
— «О» — кругленьке, мов яйце
Почесав малий за вухом
І пальнув єдиним духом:
— «ЖЕ» — засушений жучок.
«ЧЕ» — залізний гапличок.
«Ю» — турецький барабан.
«ША» — справжнісінький паркан.—
Що зчинилось! Шум і жарти.
Дід Гарбуз ковтнув півкварти
Бузинової роси
І сказав: — Герой єси!
Раптом — хмара це чи крила? —
Сонце щось на мить закрило.
Тінь упала з високості.
То летять лелеки в гості.
Сіли-впали край дороги
Довгоносі, довгоногі.
Похилилась рогоза.
Підійшли до Гарбуза.
— Здрастуй, сонечко-город,

Зелененький наш народ! —

Другий мовив: — 3 вами рай,

Та тікаєм в дальній край.—

Третій: — Осінь підійшла.

Летимо шукать тепла.—

А Барвінок: — Де ж той вирій?
— За морями, в далі сірій. —

Уклонивсь птахам Барвінок,

Притуливсь до їх пір'їнок:
— Ой, візьміть, коли не важко,

В теплий край мене й Ромашку!

Треба й нам побачить світу,

Щоб поліпшити освіту.—

Підібгав лелека ногу.
Чути в голосі тривогу:
— Ой, Барвіночку, не раю
Відлітати з диво-краю.
Та заморська сторона,
Мов під ноги борона.
Жодна пташка лісова
На чужині не співа. —
Другий виступив лелека:
— І в польоті небезпека.
Не злякаєшся, коли
Нападуть на нас орли?
В пазурах загинуть можна.
Путь далека і тривожна.—
Але вийшов третій птах
З добрим словом на вустах:
— Коли ти такий завзятий,
Нам не важко. Можем взяти.
От так диво: між зірок
Географії урок! —
Тут Часник ударив в поли:
— Та навіщо? Та ніколи!
Та куди? Та що це ви?
Щоб поїли їх леви?
Крокодил чи бегемот —
Це тобі не цар Осот! —
Тупнув чоботом Гарбуз,
Аж каблук у землю вгруз:
— Хай побачать дальній світ
І складуть нам щирий звіт.
Скільки вражень, скільки мрій...
Ех, шкода, що я старий!..—
Підхопив Барвінок спис,
Почоломкав діда в ніс.
Перед мудрим Часником
Тричі скочив гопаком.
І, мов вершник у сідлі,
Загойдався на крилі.
Поряд всілася й Ромашка,
Запитала: — Вам не важко? —
А лелека: — Жарти кинь! —
І підскочив, наче кінь.
Відвернулися Редиски,
Рукавом утерли слізки.
Навіть в дядька Часника
Відібрало язика.
Вкрай схвильований Гарбуз
Лопушаний зняв картуз
І сказав: — Синашу мій!
Ось вам вузлик чарівний.
Знай, Ромашко, знай, Барвінок,
В ньому жменька насінинок.
В час навальної біди
До землі їх приклади.
І відразу ж, як один,
Ми зростем із насінин.
І Ромашечці й тобі
Допоможем, далебі.
Та прийдем ми лиш на мить.
Бо в чужині нам не жить!
Отже викличеш ти нас
В час трудний і тільки раз.
От і все. Тримай, Барвінку! -
Підхопив малий торбинку,
До грудей притис її.
Мовив: — Рідні ви мої...
Ждіть додому нас у квітні,
Як настануть дні привітні! —
І лелечий ватажок
Тупу-тупу на лужок.
Піднялися вгору вже,
Коли чують, хтось ірже.
Вельми жалісно сюрчить.
Підстрибне і далі мчить.
Коник Дзвоник там, внизу,
Проливав гірку сльозу...

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...