Втрачене слово

Одружився хлопець. Взяв молоду не з свого села, а з далекого села зарічного. Пожили вони мало, чи багато, молодиця і каже чоловікові:
- Поїхав би ти, Іванка, мою матінку провідати. Іванці що - запріг коня і поїхав.
Добре його зустріла теща. Картохи на стіл поставила, грибочків солоних, пиріг з рибою. А потім налила в миску таке, чого він ніколи не вживав. Начебто кислить воно, начебто сластит, не густе, не рідке, не холодна, не гаряче... Смачне!.. Їв би так їв! Дві миски Іванка выхлебал. І питає тещу:
- Мамо, а мамо! Це що ж ви таке наварили?
- Як що, зятьок дорогий! Кисіль це вівсяний. Невже не знаєш?
- Не знаю. У нас в селі такого ніхто не варить. А Параска моя вміє його варити?
- Чого ж не вміти? Вміє.
Ну, ще трохи погостював Іванка у тещі і відправився додому.
Їде і твердить: «Кисіль, кисіль, кисіль!.»
А назустріч перехожий. Привіталися вони. Тільки Іванка вимовив «добрий день», вилетіло у нього з голови слово. Хоч убий, не згадати!
Почухав у потилиці і повернув до тещі тому, благо недалеко від'їхав.
- Мамо, а мамо! Так як та штука називається, що ви мене пригощали?
- Кисіль, зятьок, вівсяний кисіль!
Іванка зняв шапку і наговорив туди три рази: «Кисіль, кисіль, кисіль!»
Потім надів шапку і сказав:
- Тепер-то вже не забуду!
Півдорозі проїхав з паном зустрівся. Завернув коня прямо в калюжу, щоб панові дати дорогу, шапку за звичаєм зняв. Та як закричить:
- Ох, господи, втратив!
- Що ти втратив? - пан питає.
А Іванка трохи не плаче.
- Таку штуку занапастив, що і за гроші не купиш!
Бачить пан, людина побивається.
- Ну, так шукай, - каже, - і я тобі допоможу.
Вони засукали рукави, стали в калюжі втрату шукати. Пан по-панськи шукає - делікатно, обережно пальцями по воді водить. А Іванка запустив руки в калюжу по лікоть, по дну шарить. Підняв іл та бруд, з водою перемішав.
- Ти що робиш? - докоряє пан. - Хіба так знайдеш? Збаламутив все, глянь тільки - не калюжа, а кисіль.
- А будь здоровий, паночек! - закричав Іванка. - Дякую! Відшукав ти мою втрату!
Скочив на віз і хлестнул коня.
Пан так і залишився на дорозі з розчепіреними руками. Потім покрутив головою і поїхав, куди їхав.
А Іванка вже до будинку під'їжджає. Молода дружина вибігла йому розчинити ворота. Він їй з воза:
- Параска, а Параска, вмієш ти кисіль варити?
- Чому ж ні?
Так біжи скоріше вари! А то я знову забуду, як він зветься.
Наварила Параска киселя, вони скликали гостей, пригостили на славу.
З тих пір селі навчилися варити кисіль.
Завітайте до нас:

Батьківські
поради

«Мандруємо Україною» всією родиною
Кожен регіон, кожне містечко чи селище мають свою історію, свої знаменні події. Про деякі з них вам зможуть розказати тільки старожили, але багато про що можна й прочитати. Чудовою подією минулого 2016 року став вихід першого та поки що єдиного в Україні путівника для дітей «Мандруємо У...
Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...