Возилів

То було дуже давно. Коло осель над Дністром, в лісах та яругах появилися дикі люди, з бородами, зарослі. Були всі голодні, викрикували дивними голосами. Ловили дичину, нею живилися, трохи ягодами, але того їм було мало. То заскакували вони в село до людей, грабували, кидались на прохожих.

Зібралися в селі на раду і врадили, щоб менше було клопоту від тих диких людей, то кожен мешканець по черзі мав давати якусь їжу їм. Чоловік возив возом їжу тим дикунам. Часто допитувалися сусіди:

— А вже возили їжу?

— Так, возив, — відповідав чоловік.

Так в сусідніх селах і назвали наше село Возилів.

Записав 1986 р. П. Медведик у с. Возилів Бучацького р-ну від І. Бойцан, 62 р.

Джерело:
«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...
Книжкові скарби
Для чого потрібні скарбнички? Правильно, щоб зберігати найцінніше. А для турботливих батьків немає нічого ціннішого, аніж посмішка їхніх дітей. Ховати посмішки до скарбничок – задум, прямо скажемо, не дуже, інша справа – ховати те, що ці посмішки викликає! «Скарбничка віршів&r...