Возилів
То було дуже давно. Коло осель над Дністром, в лісах та яругах появилися дикі люди, з бородами, зарослі. Були всі голодні, викрикували дивними голосами. Ловили дичину, нею живилися, трохи ягодами, але того їм було мало. То заскакували вони в село до людей, грабували, кидались на прохожих.
Зібралися в селі на раду і врадили, щоб менше було клопоту від тих диких людей, то кожен мешканець по черзі мав давати якусь їжу їм. Чоловік возив возом їжу тим дикунам. Часто допитувалися сусіди:
— А вже возили їжу?
— Так, возив, — відповідав чоловік.
Так в сусідніх селах і назвали наше село Возилів.
Записав 1986 р. П. Медведик у с. Возилів Бучацького р-ну від І. Бойцан, 62 р.
Джерело:
«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.
Батьківські
поради