Вовк і осел

Блукав одного разу по схилу гори вовк. Він вже три дні нічого не їв, зовсім зголодніла, боки запали, хвіст ледве волочив по землі. Раптом помітив вовк на галявині біля підніжжя гори ослика. Він зібрав останні сили і побіг туди.
Сіренький ослик мирно пасся, пощипуючи травичку.
«Як мені пощастило, - подумав вовк, - який відгодований молоденький віслюк!»
Вовк підбіг до ослу і каже:
- Здрастуй, дорогий осел! Як я радий тебе бачити!
- Здрастуй, гірський вовк, - статечно відповів ослик. - Дуже приємно, що ми зустрілися.
- Як ти забрів сюди? - здивувався вовк. - Щось раніше я тебе тут не бачив.
- Я з села, - сказав ослик. - Пішов погуляти і ось опинився тут. Дуже соковита травичка на цій галявині.
- Це добре, що ти вчасно подумав про їжу. Тим більше, що я просто вмираю з голоду. Так що без дальших розмов я тебе зараз з'їм!
- Що ти, гірський вовк! Не їж мене! - злякався ослик і в страху позадкував від вовка.
- Ні, з'їм!
- Не їж, прошу тебе! - заблагав ослик.
- Ти хочеш заморити мене голодом? Я вже три дні нічого не їв!
Ослик пустився на хитрість:
- Як мені шкода тебе, гірський вовк!
- Звичайно, шкода. Це правильно. Такого голодного вовка ти бачиш перший раз в житті.
- Мало того, що ти голодний. Але коли ти мене з'їси, то знову зголоднієш, і тобі доведеться весь рік нишпорити по цих крутих горах, пробиратися через гірські потоки і крізь лісові хащі, щоб знову здобути собі їжу!
- Так, ти правий, у нас, волков, важке життя, - погодився вовк.
- А я ж знаю, як добути тобі харчів на цілий рік!
- Невже? - здивувався вовк. - Розкажи скоріше, поки я тебе не з'їв.
- Не тільки розповім, я навіть відвезу тебе на те місце, де пасеться ціле стадо овець з нашого села! Якби ти їх бачив! Які жирні вівці! А скільки у них ягнят! За день не перелічиш! Яке у ягнят м'ясо - соковите, смачне, ароматне! Дуже раджу спробувати. Не пошкодуєш. Їжі вистачить на цілий рік, шановний вовк!
Вовк облизався. Йому сподобався розповідь про ослика стаді жирних овець з ягнятами. Ще приємніше було, що ослик назвав його шановним вовком. Досі ніхто не звертався до нього так шанобливо. І, якщо вже говорити відверто, вовкові було цікаво проїхатися верхи на віслюку.
З важливим видом вовк відповів:
- Добре, я згоден. Вези мене до цього стада. Тільки обережно, не скачи по горах як божевільний. Я не люблю, коли трясе.
- Що ти, шановний вовк! Поїдеш як на пуховій перині.
Вовк виліз на спину осла, вхопився передніми лапами за ослині вуха, як за поводи, і вони поїхали.
Ослик йде рівним кроком, пні і купини обходить, через камені і сухі гілки обережно переступає і час від часу ввічливо вовка питає:
- Як ти себе почуваєш, шановний вовк? Не трясе? Зручно тобі сидіти?
- Зручно! - відповідає вовк. - Дивись і далі вези як слід, а то я розсерджуся.
- Та що ти, шановний вовк! Я так стараюся.
Вовк сидить на ослі, поглядає вниз, зрідка ослика то за одне, то за інше вухо смикає, як ніби править. Вовк бачив, як на гірських дорогах вершники правлять кіньми.
А ослик вже зійшов з гірської стежини і прямо по дорозі побіг до села.
- Щось довго ми їдемо, осел, - пробурчав вовк. - Несила мені. Їсти хочу!
- Ще п'ять хвилин, і ми на місці! - сказав ослик. - Я можу бігти швидше!
І він щодуху помчав до села.
Не встиг він добігти до перших хат, голосно загавкали собаки, а з будинків вискочили люди.
Осел що є сечі мчить по вулиці, реве гучним голосом, та ще й брикає!
- Вовк, вовк! - кричать люди. - Ловіть його!
Селяни схопили хто лопату, хто палицю, хто граблі.
- Ловіть вовка! - кричать. - Ось він, лиходій! Скільки у нас овець перетягав, а тепер хоче осла з'їсти!
Перелякався вовк, зістрибнув на дорогу і з усіх ніг кинувся геть із села.
Довго біг він, поки не затих шум погоні. Нарешті зупинився перевести дух в густому чагарнику. Лежить, важко дихає і думає:
«Вся рідня у мене була скромною. Дід не важничал, верхи на ослах не їздив. Все життя пішки ходив і не скаржився. Батько теж був скромним, овець ловив, а про те, щоб на віслюку проїхатися, навіть не мріяв. А я разважничался, сів на осла, за вуха смикав, зображував з себе вершника. З-за цього мало не загинув. Сам винен. Буде мені наука в інший раз. Ніколи більше не сяду верхи на осла...»

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у листопаді
4 листопада — Казанський день, Святкування  ікони Казанської Божої Матері. 5 листопада — Якова. Якщо цього дня піде град або снігова крупа, то на Мотрону (22) почнеться справжня зима. 8 листопада — Дмитра, Змитра. Поминки предків, дідів день. 10 листопада — Пара...
День Ангела. Листопадові імена
1 листопада — Марта, Іван; 2 — Артем, Клавдія, Герасим; 3 — Юлія, Іван, Іларіон, Антоніна; 4 — Олександр, Анна, Федора, Костянтин; 5 — Яків, Ничипір, Серафима, Гнат; 6 — Опанас, Степанида; 7 — Параска, Маркіян; 8 — Опанас...