Ворон і лисиця

А лисиці тільки того й треба. Її-то яранга - темна. Її-то яранга - мала: лисиця увійде всередину - хвіст зовні залишиться.
Стали вони разом жити.
- Я буду вдома клопотати! - каже лисиця. - Ти будеш добувати їжу.
- Гаразд, - погодився ворон.
Зробив ворон спис, гарпун зробив. Вирізав на них візерунок не простий - найкращий. Пішов по льоду в морі.
Добув ворон нерпу. Назад повертається. Побачила лисиця, ворона, запитує:
- Відняв або сам добув?
- Сам добув, - відповідає ворон.
Лисиця - ну хвалити ворона! Хвалить не нахвалиться:
Ах, ворон, який ти хороший!
Ах, ворон, який ти гарний!
Коли сонечко сходить,
Твої пір'ячко світяться!
Сіли вони є. Ворон поклевал трохи і задоволений. Інше м'ясо лисиці віддав. Наїлася лисиця, а всі скупиться, сидить, думає: «Як це він нерпу зловив? Піду-но я сама добуду. Вже тоді ворону ні шматочка не дам!»
Дочекалася лисиця ночі, потихеньку взяла гарпун, спис взяла. Пішла до моря по слідах ворона.
Бачить - виринула нерпа між крижинами. А не знає лисиця, що спочатку: гарпун кидати або метати спис? Кинула гарпун - промахнулася. Нерпа під лід сховалася. Лисиця навздогін метнула спис - спис у воду пішло.
Злякалася лисиця, прибігла додому, прикинулась, що всю ніч спала.
Вранці ворон зібрався на полювання. Запитує лисицю:
- Сестра, де спис? Куди мій гарпун подівся?
А лисиця відмовляється.
- Звідки мені знати, - каже, - я з яранги не виходжу. Видно, сам втратив, а мене питаєш!
Без списа і гарпуна яка полювання? Став ворон думати - що добути їжу? Ходив-ходив, думав-думав. Надумав - вудкою рибу ловити.
Змайстрував вудку, пішов на річку.
Зробив ополонку в льоду, опустив у воду вудку. Раптом щось важке почепили на гачок. Тягнув-тягнув ворон. Нарешті витягнув! Не рибу зловив. Не звіра дістав. Здалося над водою саме Чудо Водяне! І не розібрати, яке воно: тіною обросла водоростями обплутане. Всі водорості обліпили рибки.
Зібрав ворон рибок з водоростей. Диво Водяне кинув у річку.
Несе ворон рибу, побачила лисиця, знову заспівала:
Ах, ворон, який ти хороший!
Ах, ворон, який ти гарний!
Коли сонечко сходить,
Твої пір'ячко світяться!
Почала лисиця за рибу, а сама думає: «Як це він рибу ловить? Піду-но я сама зловлю».
Вночі взяла вудку, за воронову сліду побігла до річки. Опустила вудку в ополонку, сидить чекає. Тут попався на гачок щось важке. Зраділа лисиця. Тягне і думає: «Ворону і риб'ячого хвостика не дам». Сильніше смикнула вудку - Водяне Диво витягла!
Злякалася лисиця, кинула вудку. Водяне Диво пішло на дно разом з вудкою.
Прибігла лисиця додому, вляглася, ніби й не піднімалася.
Вранці зібрався гав ловити рибу, а вудку як не бувало - немає ніде!
- Сестра, а сестра, хто взяв вудку? - питає.
- Що ти мені спати не даєш? - відповідає лисиця. - Ти ж знаєш - я з яранги не виходжу. Сам, видно, загубив десь!
Ходив-ходив ворон, думав-думав. Куди тепер іти?
До моря не підеш - списи немає, гарпуна немає, полювати нічим.
До річки не підеш - вудки немає, рибу ловити нічим.
Взяв довгий ремінь, пішов у тундру. Іде, дивиться по сторонах. А вдалині - у високій сопки, у швидкої річки - видніється велика яранга, наполовину в землю вросла. Підійшов ворон ближче, зверху, через димохідну дірку, заглянув в ярангу. Сидить там жінка, свої коси заплітає і розплітає. Навколо неї ходять олені. Жінка коси розплітає - білі олені йдуть в одну сторону. Жінка коси заплітає - олені йдуть в іншу сторону. Та вже не білі, а чорні.
Здивувався ворон - що за диво таке? Почухав потилицю, впустив пір'їнка. Потрапило пір'ячко на оленя. Впав олень. Жінка взяла цього оленя і викинула. Підібрав його ворон, ременем обв'язав, потягнув додому.
Побачила його лисиця, завела свою пісню:
Ах, ворон, який ти хороший!
Ах, ворон, який ти гарний!
Коли сонечко сходить,
Твої пір'ячко світяться!
Стали вони є, а лисиця все думає: «Де це він добув оленя? Не піти мені туди пополювати?»
Не стала лисиця і ночі чекати. Взяла ремінь, крадькома з яранги вибігла, пішла воронову сліду.
Прийшла до тієї яранзі, заглянула в димохідну дірку. Бачить: сидить жінка, розплітає коси - білі олені йдуть в одну сторону. Заплітає коси - олені йдуть в іншу сторону. Та вже не білі, а чорні.
«От би мені їх всіх собі добути!» - думає лисиця. Затремтіла вона від жадібності, впустила в дірку ремінь. Потрапив ремінь на оленя. Впав олень.
Жінка підібрала ремінь, вийшла з яранги, побачила лисицю, каже:
- Ах ось чому мої олені стали пропадати! - і давай лисицю тим ременем охажівать. Та ледве втекла від неї. Йде додому, а назустріч ворон.
- Як так, лисиця, ти ж казала - з яранги не виходиш? - здивувався він.
Тут-то і зрозумів ворон - хто йому полювання псував.
- Тьху! - говорить і прогнав лисицю.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у грудні
4 грудня — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Святкують його на спомин про чудесне Введення Богородиці в Єрусалимський храм — її посвячення Богові. 5 грудня — Прокопа. У давнину в цей день ставили на шляхах віхи, щоб подорожні не збилися з путі. 7 грудня — Катерини....
День Ангела. Грудневі імена
1 грудня — Зіновія, Роман, Лідія, Платон; 2 — Марта, Іларіон, Лариса, Йосип, Роман; 3 — Любов; 4 — Григорій, Лідія, Анатолій, Кирило, Анна; 5 — Валеріан, Марія, Максим, Прокіп, Архип, Михайло; 6 — Митрофан, Олександр, Григорій, Катерина, Оле...