Володар із володарів

Одна дівчина наймалася на службу до немолодого дивакуватого джентльмена. Запитує він у неї:
—    Як ти мене називатимеш?
—    Хазяїном, чи паном, чи як вам буде до вподоби, сер, — відповідає дівчина.
—    Ти повинна мене називати "володарем із володарів". А як ти назвеш це? — запитує він, показуючи на своє ліжко.
—    Ліжко, чи постіль, чи як ви забажаєте, сер.
—    Ти повинна називати це "відпочивалищем". А це? — питає джентльмен, показуючи на свої панталони.
—    Штани, чи брюки, чи як ви забажаєте, сер.
—    Ти повинна називати їх "фари-фанфари". А це? — запитує він, вказуючи на кішку.
—    Кішка, чи киця, чи як ви забажаєте, сер.
—    Ти повинна називати її "Фелиція-білолиця". А як ти назвеш це? — питає він, показуючи на воду.
—    Вода, чи рідина, чи як ви забажаєте, сер.
—    Ти повинна називати це "мокромундією". А це? — вказує на вогонь.
—    Вогонь, чи полум'я, чи як ви забажаєте, сер.
—    Ти повинна називати це "червоним півняліусом". А це? — показує він на свій будинок.
—    Будинок, чи особняк, чи як ви забажаєте, сер.
—    Ти повинна називати це "громадою піднебесною".
Тієї ж ночі хазяїна будить зляканий крик служниці:
—    Володар із володарів! Злізайте швидше з відпочивалища та одягайте ваші фари-фанфари! Фелиція-білолиця перевернула свічку, і якщо ви зараз же не побіжите за мокромундією, то червоний півняліус спалить усю вашу громаду піднебесну!