Весняна казка

Дійові особи. Автор, Хлопчик, Зайчик, Лисичка, Сонечко, Весна, 1-й, 2-й Підсніжник, 1-а, 2-а Кульбабка



ДІЯ ПЕРША

(Лісова галявина.)

Автор. А чи правда, а чи ні

Відбулось це навесні.

(Виходить хлопчик на лісову галявину і шукає весняні квіточки.)



Хлопчик. Де ті квіточки ростуть?

їх нема ні там, ні тут!

Завтра свято вже у мами,

Та ще вкрите все снігами.
Автор. Коли чує: під кущем

Плаче хтось рясним дощем.



Хлопчик (знайшовши Зайчика)

Привіт, Зайчику біленький,

Чом ти плачеш, чом сумненький?



Зайчик (витираючи слізки).

Вже набридла ця зима!

їжі взимку геть нема!

Кожушок весь обносився,

Від зими я вже стомився!



Хлопчик. Твоя правда. Час весні

Панувати на землі!



Зайчик. Вона вчора мені снилась.



Хлопчик. Щось весна вже забарилась.

Хотів квіток я нарвати

Й маму радо привітати,

Але все ще під снігами.

Що, не буде свята в мами



Зайчик. А давай удвох підемо,

І весну-красну знайдемо.

Її в гості ми запросимо,

І тепла в неї попросимо.

Щоб розтанули сніги

Й все розквітло навкруги!



Хлопчик. Твоя правда. Я букет

Із квіток нарву. Вперед!

Взявшись за руки, ідуть по лісу.



Автор. Вирушили друзі в путь,

Лісом впевнено ідуть.

Чують, десь дзвенить водичка,

А назустріч їм — лисичка.



Зайчик. Здрастуй, подруго лисичко,

Ти куди ідеш, сестричко?



Лисичка. Я дізналась від струмочка,

Що тече ось там, в гайочку,

Що Весна уже іде,

Всім дарунки роздає.



Зайчик. Яка радість! Я новенький

Попрошу кожух сіренький!



Хлопчик. А я квіток весняних,

Подарую мамі їх!



Лисичка. Треба в Сонечка спитати,

Де нам Весну зустрічати.

Воно теж з Весною дружить

І по ній давно вже тужить.