Великий льох

Історія практично кожного українського села чи містечка прикрашена переказами, в яких фігурують або скарби ( «золото» ), або підземелля ( «ходи» ).Цікавість і збагачення — дві стежки, що вибудовують людські долі чи принаймні збуджують фантазії дослідників.

Тому, напевне, й не збереглися в етнопам’яті легенди про будівничих і стражів посольської оборонної лінії — міст Воїня, Пирятина, Прилук — тієї частини Змієвих Валів часів Володимира і Ярослава, яка дала б змогу сьогодні визначити дату періоду слов’янського утвердження в краї.

Про відчайдушну спробу нащадків норманів — шведів облаштуватися на Пирятинщині свідчать два фольклорні міфи — про шведську могилу в с.Кроти, де поховані загиблі під час облоги замківської фортеці вікінги, і про шведські «ходи» — підземельні споруди в глиняних кручах між Дейманівкою і Шкуратами (урочище Курсів).

У першому випадку майже достеменно встановлено, що могильник курганного типу належить набагато ранішим історичним шарам.

У другому ми маємо загадку про військову і фінансову «базу» шведів обабіч Пирятина, яка навряд чи буде розгадана через плин років і небезпечність дослідження.

... Кажуть, входів у вириті ходи було декілька (зараз ідентифікується тільки один). Говорять, що останню спробу пробратись у них робили студенти одного з полтавських вузів. Та вже через декілька метрів лазу в руці відчайдухів гасла свіча. Що там далі? Які скарби чи послання залишили після себе скандинавські зайди? А може, й не вони? Може, православні монахи Дейманівського скиту, прикритого Катериною разом з Густинським і Мгарським монастирями, мали в шкуратівських кручах прихисток від негод буремного світу?

Параметри повітря в льохах господарів Шкуратів давали змогу відчути прохолоду в 30-градусну спеку і тепло в лютий мороз. Що там все-таки могло бути? Майбутні печери? Загадка Великого Льоху…