Вау-вау

Жила в окрузі Венсюссель бідна селянська родина. Хазяїн умер, і залишилася вдова з купою дітлахів малий мала менше. Недарма адже говорять: "У багатія - гроші, у бідняк^-діти". І раньше-то вони абияк перебивалися, а як не стало хазяїна,- і зовсім зубожіли. От один раз і говорить удова із синові Пелле:
- Сходь, синок, до з. Либонь подасть він нам чого-небудь на з.
А пастор у тій окрузі ворогував з поміщиком і ні в чому йому уступати не хотів. Прийшов Пелле до пастора, а той його запитує:
- Ти в поміщика був?
- Був,- відповідає Пелле.
- Ну й що ж він тобі на бідність дав? А Пелле не будь дурень і скажи:
- Дав мені поміщик жита мішок так окіст свинячої.
- Геть що! - говорить пастор.- Ну, так і мені від нього відставати негоже.- І велів видати Пелле два мішки ржии два окости на додачу.
Відвертав Пелле додому й нагодував матір з детишками досита. Тільки рот-те адже в будинку багато! Незабаром всі припаси в них вийшли, і знову дозрів нестаток Пелле за милостинею йти. З'явився він тепер уже до поміщика, а той його запитує:
- Ти в пастора був?
- Був, - відповідає Пелле.
- Ну й що ж тобі скнара дав? Мабуть дуля з маслом?
- Так ні, - говорить Пелле, - дав мені пастор два мішки жита так два окости.
- Ишь як розщедрився! - зачудувався поміщик.- Ну так і ми не гірше його. - І наказав видати Пелле чотири мішки жита так чотири окости.
Хоч і надовго вистачило їм тепер їжі, а все-таки  й ці запаси вони приели. Тоді Пелле говорить матері:
- Набридло мені, матінка, жебрати. Та й не справа це.
Отправлюсь-ка я краще по світлу шукати щастя. Либонь і хазяїном стану. Тебе на старості пригрію, братишек так сестричок у люди виведу.
Напекла йому вдова коржів, надяг він на спину торбинку, взяв у руки ціпок і відправився в дорогу-дорогу. Ішов він лісом весь день, а до вечора проголодался й присів на пеньок закусити. Раптом бачить - іде по стежці баба із ключкою. Підійшла вона до нього ближче й говорить:
- Вечір добрий, хлопчик!   Чи не даси й мені чого на вечерю?
- Як не дати, - відповідає Пелле, - сідай, бабуся, усе, що є, навпіл розділимо.
От вечеряють вони, а баба його розпитує:
-  чи Далеко йдеш, синок? Куди шлях тримаєш?
- Броджу по світлу, щастя шукаю,-говорить Пелле. - Удома в мене мати так сестрички із братишками голодні сидять. А зараз треба куди-небудь на нічліг проситися. Діти^-те до ночі!
- Бачу я, серце в тебе добре,- говорить йому баба. - Про матір і детишках душею хворієш, із мною останнім шматком поділився. І за це не прийде тобі далеко за щастям ходити. Як вийдеш із лісу, згорнеш на дорогу- постукайся в перший будинок по ліву руку. Тільки перед тим, як увійти, відшукай під дверима сірий камінчик і поклади його в кишеню. А ввійдеш у світлицю - з хазяям за зло пещенням відплатити. Що б не говорили вони тобі, ти відповідай їм: "Спасибі" - і тільки! А як уляжуться все спати, проберися тихохонько до вогнища, розгреби золу та й спрягти камінчик у жар.
- Спасибі тобі, бабуся, - говорить Пелле. - Усе зроблю, як ти веліла.
Вийшов він з лісу, згорнув на дорогу й побачив по ліву руку великий червоний будинок. Зійшов він на ґанок, підняв з-під дверей сірий камінчик, сунув його в кишеню й постукався.
А в будинку цьому жив багатий селянин із дружиною. І до того минулого вони люди жадібні так скупі, що просто лихо. Снігу в них узимку не випросиш. А вуж щоб дати притулок або нагодувати перехожого людини - так це ни-ни! І була в багатіїв дочка на виданье. Дівчина гарна, розторопна й всьому отцову добру спадкоємиця.
От увійшов Пелле у світлицю до багатіїв і бачить: господарка у вогнища вечеря куховарить. Поклонився їй Пелле й говорить:
- Вечір добрий, хазяєчка, чи не можна в тебе в будинку переночувати?
- Ще чого! - закричала господарка.- Багато ви отут бродить! Провалюй, звідки прийшов!
- Спасибі на доброму слові! - відповів Пелле.
- Так ти ніяк оглухнув! - знову закричала господарка.- Я говорю, убирайся звідси геть!
- Спасибі на доброму слові, - відповідає Пелле. Сіл він. на дров'яний ларь і торбинку на підлогу скинув.
Господарка тільки руками розвела. Не силоміць же хлопця з будинку виволікати!
Отстряпалась господарка, а отут і чоловік додому приспів. Побачив він Пелле й запитує в дружини:
- Це що за хлопець?
- А хто його знає, - говорить господарка. -  чи Те глухий, чи те придуркуватий. Я йому говорю: "Убирайся звідси", а він мені: "Спасибі на доброму слові".
Зібрала господарка на стіл і із чоловіку:
- Сідай вечеряти, а що не доїли, я до завтрему приховаю.
А Пелле жваво до стола підсів і говорить:
- Спасибі тобі, хазяєчка! - Поклав він собі й каші, і масла, і м'яса - і давай за обидві щоки уплітати.
Хазяїн з господаркою тільки ока витріщили. Повечеряли всі, господарка постіль послала й говорить чоловіку:
- Іди лягай спати.
А Пелле замість нього відповідає:
- Спасибі! - Роздягнувся він скорехонько й ліг. Хазяї оглянутися не встигли, а вуж він хропе щосили. Що отут будеш робити? Довелося їм у цю ніч на підлозі укладатися.Виждав Пелле, покуда всі заснули, підкрався до вогнища, розгріб золу й сховав камінчик у жар.
Ранком хазяйська дочка перша здійнялася. Так уже в них у будинку заведено було, що вона раніше всіх вставала, вогонь у вогнищі розводила й кава варила. Взяла вона коцюбу, розгребла золу й поклала хмизу на вугілля. Пожде, а вогонь усе не розпалюється. Устала тоді дівчина на коліна, надула щоки й хотіла було вугілля роздути. Тільки раптом, сама не знає як, заволала вона що є сечі:
- Вау-вау-вау-вау!..
І вогонь їй ніяк не роздути, і лементу не вгамувати. Ударилася отут дівчина в сльози, а сама все повторює: "Вау-вау-вау-вау!.."
З мати й запитує:
- Що це з тобою?
- Вау-вау... - схлипує дівчина, - вогонь... вау-вау... не з!.. Вау-вау-вау-вау...
- Ну, що за лихо - вогонь не розпалюється, - говорить мати. - Навіщо ж этак-то вбиватися?
Підхопилася господарка з підлоги, взяла коцюбу, перешкодила вугілля й хотіла було подути на них. Тільки раптом як заволає сама:
- Вау-вау-вау-вау-вау-Вау!..
Отут уже мати з дочкою у два голоси завили. Прокинувся батько й запитує:
- Ви що, спятили? Із чого це ви так розшумілися? А мати з дочкою знай волають:
- Вау-вау-вау-вау-вау!..
Устав хазяїн і бачить, що вони вогонь у вогнищі з не можуть.
- От уже правду мовлять люди, що в баби волось довгий, а розум короткий,- говорить він,- через отаку дурницю лемент підняли!
Узяв хазяїн коцюбу, перешкодив вугілля й хотів було подути на них. Тільки раптом як заволає що є сечі:
- Вау-вау-вау-вау-вау-Вау!..
І стали отут вони всі троє голосити: "Вау-вау-вау-вау!.." Послав тоді хазяїн дочку за паламарем. Пускай, мол, прийде скоріше так прочитає над вогнищем молитву. Туди, видно, нечистий забрався.
Кинулася дівчина із всіх ніг до паламаря. Прибігає й говорить:
- Вау-вау-вау... кланяється вам панотець... вау-вау... і матінка... вау... вау... і просять прийти... вау-вау... молитву над вогнищем прочитати... вау-вау... він у нас... вау-вау... заворожений... вау-вау-вау-вау-вау!. Зрозумів паламар, що з дівчиною негаразд, і помчався слідом за нею до будинку багатіючи. Прибіг і бачить: тупцюють хазяї у вогнища й щосили   репетують-надриваються: "Вау вау-вау-вау-вау-вау..."
Взяв паламар коцюбу, щоб вогнище перехрестити й нечистого прогнати, доторкнувся до вугіль і теж завів:
- Вау-вау-вау-вау-вау-Вау!..
Послали тоді дівчину за пастором. Прибігла він до нього й говорить:
- Вау-вау-вау... нечистий... вау-вау... у вогнище забрався... вау-вау... і на всіх псування напустив... вау-вау... і на панотця... вау-вау... і на матінку... вау-вау... і на паламаря... вау-вау...
Прочитайте, ваше преподобіє... вау-вау... молитву над вогнищем... вау-вау-вау-вау.
Начепив пастор на ніс окуляри, взяв під мишку молитовник і покрокував слідом за дівчиною. З'явився він у будинок до багатія й бачить: тупцюють усе у вогнища, репетують навперебій: "Вау-вау", а вогонь усе не розпалюється.
Взяв пастор коцюбу, доторкнувся нею до вугіль. Розкриває він молитовник, а в нього замість "отче наш" одне виходить: - Вау-вау-вау-вау-вау...
Отут хазяїн і зовсім голову від страху втратив. Пообіцяв він, що тому, хто його будинок від заклятья позбавить, віддасть він у дружин єдину дочку й все добро після смерті відмовить.
А Пелле вуж давно прокинувся й весь цей переполох бачив. Отут зміркував він, що тепер самий час йому вмішатися. Підхопився з постелі, витяг камінчик з вогнища й викинув його за двері. А сам до хазяїв повернувся й говорить,
- Спасибі вам, добрі люди, що берете мене в зяті.
Отут із всіх колдовские чари разом спали, і прийнялися вони Пелле обіймати й кричати:
- Спасибі, спасибі тобі!
Хочеш не хочеш, а довелося багатієві свою дочку за Пелле заміж віддати. Пастор їх з радощів задурно обвінчав, а паламар для них задурно псалми співав. Незабаром багатій із дружиною вмерли, і став Пелле в садибі повним хазяїном. Перевіз він до себе із із сестричками й братишками, і зажили вони всі разом припеваючи. Так і знайшов Пелле своє щастя. Дружина в Пелле, по щастю, не в батька з матір'ю вродилася. Була вона жінка добра й господарка привітна. А Пелле завжди пам'ятав, як важко йому змолоду доводилося. І тому всяк, хто проходив мимо їхнього будинку, завжди знаходив у них місце у вогню, ситна вечеря й притулок на ніч.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Тривалість життя тварин
Якщо купуєте для дитини тваринку, то ви повинні знати тривалість її життя, щоб відповісти на питання: скільки років живуть кішки, собаки, хом'яки, папуги? Адже цікаво, скільки часу може прожити улюблений вихованець в сім'ї. Найбільшими довгожителями можна вважати папуг і черепах, вони мож...
Дати ЗНО 2018
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 19 вересня 2017 року № 1287 , реєстрація осіб для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні триватиме з 6 лютого до 19 березня 2018 року. Змінювати реєстраційні дані учасники зовнішнього незалежного оцінювання зможуть до 2 квітня 2018...