- Головна>
- Легенди України>
- Про явища природи>
- Легенди про вітер, дощ, грім>
- Вітер-зять
Вітер-зять
Був собі чоловік і жінка. Одного разу у велику спеку жали вони збіжжя в полі. Потомилися дуже, та ще й піт очі заливає, то та жінка й сказала:
- Повій, вітрочку, дам за тебе дівочку, як буду мати.
І почав дути вітер, аж до вечора дув, то вони в прохолоді збіжжя дожали.
А за якийсь час та жінка народила дочку, назвали її Марусею.
Росла собі Маруся, та й виросла. Посватав її один парубок. Іде вже вона з ним до шлюбу, а тут як не зірветься буря, як не подує вітер та й ухопив Марусю і поніс кудись. І вже відтоді Марусі ніхто не бачив... Але мати здогадалась, що вітер забрав собі її доньку, бо вона йому пообіцяла.
Минуло так кілька місяців. Мати дуже тужила за донькою, все плакала, хотіла з нею побачитись.Вийшла вона якось на двір, а тут як не зірветься вітер, ухопив її і заніс до її доньки. А Марусю вітер взяв собі за дружину. Дуже вона втішилась, побачивши спою маму. Мати подивилась, як живе її донька, _ а статки там такі, що дай Боже!
Побула там матір п'ять днів, а як уже зіібралась іти додому, то її дочка набрала мішок грошей і дала матері. Вітер знову подув щосили, та й заніс свою тещу назад до її дому. Тож Марусині батьки до самої смерті жили в статках, біди не знаючи.
Батьківські
поради