Синя борода

Жили-були троє братів: Джек, Том і Біл. Біл був старший, Том — середній, а Джек — наймолодший. Вони працювали в полі далеко від дому, і кожен по черзі лишався готувати обід.
Першого дня лишився Біл, старший із братів. Засмажив Біл м'ясо над вогнем, зварив ріпи, картоплі, приготував усе, як годиться, й просурмив у ріг, — в той час ще не було дзвіночків, щоб скликати на обід.
Тільки-но він просурмив, як з видолинка з'являється дідок

З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки,

й питає:
—    Ти кликав обідати?
—    Кликав, тільки не тебе, — відповів Біл.
Йому зовсім не хотілось, аби дідок з'їв обід, що він приготував для себе і своїх братів.
—    Ну, це ще ми побачимо, — каже Синя Борода.
Увійшов у дім без запрошення і з'їв увесь обід.
Коли брати повернулися з поля, то запитали, що ж це Біл робив цілісінький день, що не встиг навіть обід приготувати.
—    Я зварив прекрасний обід, — сказав Біл, — але прийшов дідок

З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки,

і без усякого запрошення й дозволу сів за стіл і з'їв увесь обід.
На що Том, середній брат, сказав:
—    Був би вдома я, не бачив би він нашого обіду!
—    Що ж, — відповів йому на це Біл, — завтра твоя черга готувати...
Наступного дня Том прилаштував м'ясо над вогнем, а сам тим часом почистив ріпу, картоплю й гарбуз, поставив на вогонь тушкуватися, випік свіжого, хліба — одне слово, приготував обід на славу і вийшов у двір, щоб просурмити в ріг.
Не встиг просурмити, як з видолинка з'являється дідок

З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки,

і запитує:
—    Ти кликав обідати?
—    Кликав, тільки не тебе, — відповідає Том.
—    Ну, це ще видно буде, — каже Синя Борода.
Він зайшов у дім і з'їв увесь обід.
Коли брати повернулися, Джек запитав Тома:
—    Що ж ти не зберіг для нас обід?
На що Том відповів:
—    Завтра твоя черга готувати, подивимось, як ти його збережеш.
Наступного дня Джек приготував обід і вийшов у двір, щоб просурмити в ріг. Тут з видолинка дідок з'явився

З бородою, синішою синьки,
І зубами, гострішими пилки,

і Джек йому каже:
—    Заходь, дідусю, покуштуй, як я готую.
—    Не хочу! — відповідає Синя Борода.
—    Ну як це, обов'язково заходь, будеш з нами обідати.    
—    Не хочу! — каже Синя Борода, потім обійшов навколо будинку і попростував назад у видолинок.
А Джек, хитрюга, пішов услід за ним і побачив, як Синя Борода спустився в глибоку печеру.
Саме в цей час брати повернулися додому, не застали Джека і подумали, що Синя Борода замість обіду з'їв його. Та тільки-но вони сіли за стіл, як з'явився Джек і все їм розповів.
Після обіду брати вирішили разом піти до печери Синьої Бороди. Узяли з собою велику круглу корзину, до ручки якої прив'язали довгий мотузок.
—    Ну, сідай в корзину, ми тебе спустимо в печеру! — сказав Біл Джекові.
—    Ні, по черзі, — відповів Джек. — Хто старший, той перший.
Довелося Білу сідати в корзину першому, і брати спустили його в печеру. А коли він смикнув за мотузок, вони його витягли і запитали, що ж він там бачив?
—    Я спускався, доки не побачив будинок. Тоді я смикнув за мотузок.
—    Нащо ж ти так швидко смикнув за мотузок? — здивувався Том. — Треба було роздивитися, що то за будинок, хто там живе.
—    Тепер твоя черга спускатися, ось ти й роздивишся, — відповів Біл.
Том сів у корзину, брати спустили його в печеру, і він опинився просто на дахові будинку. Та злякався і одразу смикнув за мотузок.
—    Ви обидва ні на що не здатні, — сказав Джек і сам сів у корзину.
Спустився на дно печери, де стояв будинок, заглянув у вікно. У кімнаті він побачив прегарну дівчину!
—    Ти найкраща дівчина у світі, — сказав їй Джек. — Красивішої я не бачив. Виходь за мене заміж!
—    Ні, — відповіла вона, — Синя Борода тебе скарає за це на смерть. Краще тікай звідси швидше!
—    Що ти, ми з Синьою Бородою друзі! Сідай ось у цю корзину, і мої брати піднімуть тебе нагору. А слідом за тобою і я піднімуся.
Дівчина з радістю погодилась, тільки перед тим, як лізти в корзину, зняла з пальця перстень і подала його Джекові.
—    Це перстень бажань, — сказала вона. — Бережи його.
Джек узяв дарунок і смикнув за мотузок.
Коли брати витягли нагору корзину і побачили в ній прегарну дівчину, одразу ж закохалися в неї і стали сперечатися, за кого вона заміж піде. Та дівчина відверто сказала, що ні за кого не піде, тільки за Джека.
—    Ні, не бути цьому, — сказали брати. — Ми Джека залишимо внизу.
Вони відкинули геть корзину і почали знову сперечатися і битися через дівчину.
А бідний Джек чекав, чекав, коли ж за ним спустять корзину, та й не дочекався. І сидіти б йому у печері не знати скільки, коли б не згадав про перстень, який дала йому дівчина. Джек покрутив його навколо пальця і сказав:
—    Добре було б мені тепер сидіти вдома, біля коминка, та смалити вересову люльку!
Не встиг він це проказати — як опинився вдома. У коминку горить вогонь, а перед ним сидить дівчина.
—    Ой, Джек! — вигукнула вона.
Незабаром вони одружилися. І коли я бачив їх востаннє, були дуже щасливі.