Синя Борода

- Ще одну хвилинку, будь ласка, - попросила його дружина. І тут же тихесенько спитала: - Анно, сестро моя Анно! Не бачиш - ніхто не їде?

Сестра Анна відповіла:

- Я бачу лише, як сонце сідає та траву вітер хитає. Нічого більше не бачу.

- Та йдіть швидше! - знову заволав Синя Борода. - А то я сам піднімуся нагору!

- Йду... - розпачливо сказала дружина. І потім ще раз, уже й сама не вірячи в щасливий випадок, спитала: - Анно, сестро моя Анно! Не бачиш - ніхто не їде?

- Я бачу, - відповіла сестра Анна,- курище, що сунеться аж ген з того боку...

- Це брати?

- Ні, сестро. Це лише отара овець... Мені так жаль...

- То що ж, підете ви нарешті? - розлючено загорлав знизу Синя Борода.

- Ще тільки одну мить, - благально мовила дружина.

І потім востаннє гукнула з розпукою:

- Анно, сестро моя люба Анно! Не бачиш -ніхто не їде? Подивись пильніше!

- Я бачу, - відповіла сестра, - двох рицарів, які скачуть аж ген з того боку, але вони ще дуже далеко... Чуєш, сестро, - вигукнула вона за мить - це наші брати! Я подаю їм знак, щоб вони поспішали.