- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- Шарль Перро>
- Синя Борода
Синя Борода
З плачем і благаннями кинулась вона до ніг чоловікові, щиро каючись у своїй неслухняності.
Така вона була гарна і така розгублена, що на неї, мабуть, зглянулася б і кам'яна скеля, але серце Синьої Бороди було твердіше за скелю.
- Ви помрете, - суворо сказав він, - і негайно. Ви зрозуміли мене? Негайно!
- Якщо й справді я мушу неодмінно вмерти, - відповіла нещасна жінка, дивлячись на нього очима, повними сліз, - то дайте мені хоч трохи часу, щоб я могла попрощатися з сестрою.
- Даю вам чверть години, - відповів Синя Борода, - і жодної миті більше.
Молода жінка поспішила до себе в кімнату, покликала сестру і сказала їй:
- Сестро моя Анно! Зійди, прошу тебе, на вежу й поглянь, чи не їдуть наші брати - вони обіцяли сьогодні навідати мене. А якщо побачиш їх, то дай знак, щоб вони поспішили. Благаю тебе, зроби це для мене!
Сестра Анна зійшла на вежу, а безталанна жінка все питала в неї:
- Анно, сестро моя Анно! Не бачиш - ніхто не їде? Дивись пильніше, люба моя Анно!
Сестра Анна відповіла:
- Я бачу лише, як сонце сідає та траву вітер хитає. Нічого більше не бачу.
Тим часом Синя Борода, схопивши величезного ножа, заволав страшним голосом:
- Ідіть швидше, а то я сам піднімуся нагору!
Батьківські
поради