Понад три століття тому, 1696–го року паризький журнал «Галантний Меркурій» надрукував, без посилання на ім'я автора, казку «Красуня з зачарованого лісу». Через рік вона, разом з сімома іншими казками того ж автора, ввійшла до збірки під назвою «Казки матінки моєї Гуски, або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками». У передмові було зазначено, що всі ці казки написав П. Дарманкур, вісімнадцятилітній син вже добре знаного на той час автора поеми «Епоха Людовіка Великого» та полемічних діалогів «Паралелі між стародавніми й сучасними авторами» Шарля Перро. Щоправда, невдовзі з'ясувалося, що ті казки були таки написані не сином, а батьком: шістдесятивосьмирічному метрові довелося признатися, що він надумав цю вигадку, побоюючись звинувачень у виданні творів, написаних у «низькому жанрі». |
Шарль Перро
Зелена зміяКіт у чоботях
Кіт у чоботях (казка з картинками) інший переклад
Красуня з зачарованного лісу
Кришталевий міст
Осляча шкура (казка з картинками)
Попелюшка, або кришталевий черевичок
Прянична хатинка
Ріке-Чубчик
Синя Борода
Спляча красуня
Спритна принцеса, або пригоди розумниці
Химерні бажання
Хлопчик-Мізинчик
Чарівниці
Червона шапочка
Шарль Перро
Ріке-ЧубчикТа життя спростувало марні побоювання великого казкаря. Рік у рік почали виходити все нові й нові збірки його казок, доповнені з часом ще трьома оповідками. Казками Перро стали захоплюватися в паризьких літературних салонах та королівських палацах (Шарль Перро був братом придворного архітектора Клода Перро, який побудував головний фасад і славнозвісну колонаду Дувра), їх переповідали в міських та сільських оселях. Зрештою, казки Перро почали перекладати по всій Європі, а то і просто наслідувати.
Батьківські
поради