Садівник-чарівник

Давно колись жили собі дід та баба.
Одного дня вирішив дід риби наловити. Як намислив, так і зробив: пішов на річку та й закинув вершу.
Побачив його сусід. «Хіба я гірший,— подумав,— піду й собі риби наловлю»,— і закинув вершу недалеко від дідової. Але марно клопотався — витрусив уранці з верші тільки ломаку.
Розгнівався сусід та й забрав собі улов з дідової верші, а туди сунув ломаку і пішов додому.
А дід і собі вирішив глянути, що ж у вершу потрапило. Прийшов до річки, дивиться — аж у верші ломака стирчить.
«Не біда, що риби не вловив,— заспокоював себе дід.— Зате ломака буде. Висушу її, порубаю на дрівця».
Забрав дід ломаку і поклав сушити на осонні.
Минуло кілька днів.
—     Мабуть, ломака вже висохла, треба її порубати,— сказав дід, розмахнувся сокирою, цюкнув — і вмить з-під неї вродився білий песик. Дід назвав його Білявчиком.
Білявчик виростав як на дріжджах: з'їв мисочку рису — і відразу виріс завбільшки з мисочку, з'їв миску рису — виріс заввишки з миску, ум'яв казанок рису — зробився великим собакою.
І от якось каже він дідові:
—    Дідусю, осідлай мене.
—    Та що ти! Навіщо тебе сідлати?
—    Не  розпитуй,   а   мерщій  сідлай.   І   мішок  не   забудь   прихопити.
—    Навіщо той мішок?
—    Не питай, а мерщій бери.
Взяв дід мішок, а Білявчик знову:
—    Дідусю, не забудь узяти сапу.
—    Та що ти! Тобі й так важко буде!
—    Не питай, а мерщій бери!
Осідлав дід собаку, сів верхи і подався в гори. Зупинився Білявчик у горах і каже:
—    Дідусю, вигреби отут ямку.
Дід розмахнувся сапою і взявся гребти. Гріб-гріб — аж раптом у ямці забряжчали дукати і срібняки.
—    Дідусю,  згрібай  монети в  мішок і  завдавай  мені  на  спину.
—    Отакої! Я тобі й хребта переламаю.
—    Не журися, а мерщій завдавай на спину.
Вернувся дід додому, розв'язав мішок, тішиться. Візьме жменю срібняків і висипле, а вони дінь-дінь, дзінь-дзінь.
Почула той дзенькіт сусідка. Зайшла в дідову хату та й каже:
—    Чи не знайдеться у вас жарини, бо в мене вогонь у печі погас? Ой, та де ви стільки срібняків дістали?
Дід розповів сусідці про свою пригоду, а та відразу попросила позичити їй Білявчика.