Різдвяний вертеп, сценарій для 14 осіб

Дійові особи:

І-й Воїн
ІI-й Воїн
Ангел
І-й Пастух
ІІ-й Пастух
ІІІ-й Пастух
Ірод
Царі (три)
Жиди (два)
Смерть
Чорт

На стінах — образи, підлога встелена сіном. На святковому столі не бракує закусок і трунків.

І-й Воїн (входить у світлицю):

Христос ся Рождає! Чи можна увійти до хати з Вертепом?

(Воїни вусаті, в темно-синіх мундирах, у чоботях, при краватках, мають цілком сучасний вигляд. Однак справжні трофейні каски, увінчані гребенем, надають їм подібності з римськими легіонерами. Перший воїн — старший у вертепі. Отримавши дозвіл від господарів — виходить).

Ангел (входить разом із дзенькотом дзвіночка):

Христос ся Рождає!
Панове господарі, звіщаю вам новину, що народився Ісус Христос —
Спаситель світу.

(У ролі Ангела виступає миловидний хлопець-школяр у білосніжному одязі. З короною на голові, крилами за плечима й коротким мечем у руці. Втілення юності та чистоти помислів).

(У світлицю заходять Пастухи і встають у ряд).

І-й Пастух:

Ой, добіг я ледве тут, гляньте, що-си діє?
Чи вогонь-то, чи пожар — небо мов жевріє!

(пастухи вусаті, в баранячих шапках, у кожушках і білих штанях. У руках довгі палиці з закрученими ручками).

ІІ-й Пастух:

Що то за зорі ясно сіяють,
Що нас, пастирів, нині лякають!

ІІІ-й Пастух:

Що то буде? Що то буде? —
Наступають збройні люди.
Наступають вороги!
Протів них постаньмо ми.

Воїни (крокують до середини світлиці, встають по обидва боки крісла, завбачливо поданого господарем, й обидва разом декламують):

Добрий вечір, пане-господарю!
Вступаєм до вашої хати,
Щоб привітати царя нашого.
Наш цар Ірод — возлюблений,
Хай сяде між нами,
Честь царю Іроду!

Ірод (входить):

Так, я ваш цар!
Ви — мої піддані.

(на ньому корона і червоний плащ-покривало. Обличчя обрамляє накладна борода з вати. У руках червоний берих — царський жезл).

Воїни (разом):

Сідай між нами.

І-й Воїн:

Ти знаєш, Іроде, що трьох царів зі Сходу надходить?

Ірод:

Ідіть їм на привітання!

(Входять один за одним троє царів. Окремі деталі одягу віддалено нагадують про їх східне походження).

Воїни:

Честь вам, Царі!

Царі (разом):

Честь вам, жовнірі!

Воїни (у два голоси починають співати колядку):

Три царі, де ви йдете?..

Царі (приєднуються до них):

Ми ідем в Вифлеєм,
Віншуєм спокоєм І повернемся.

(Після співу діалог продовжується).

І-й Цар:

Зі Сходу сонця йдем, дороги не знаєм,
Хочем тебе, царю Іроде запитати:
Де народився Цар світу?

Ірод:

Не знаю, що за цар світу.

ІІ-й Цар:

Зі Сходу сонця йдем, дороги не знаєм,
Хочем тебе, царю Іроде запитати:
Де народився Цар новий?

Ірод (різко):

Не знаю, що за цар новий.

ІІІ-й Цар:

З Арабії йдем, дороги не знаєм,
Хочем тебе, царю Іроде запитати:
Де ся маєм оглядати?

Ірод:

Не знаю, що за причина,
Прошу закликати жида-рабина.

І-й Воїн:

Жиде, ходи, бо кличе Пан!

(Чути гамір на подвір'ї).

ІІ-й Жид:

Вай-вай, я-ся не сподівав, що буде Пан.

(Жиди верткі, метушливі, говорять скоромовкою, перекручуючи слова. Одягнуті в дорогі плащі, підперезані ремінцями, з солом'яним горбом, на обличчі маски з кожушини. На голові — м'яті капелюхи. В руках великі торби, куди складають закуски і трунки, даровані господарями. Ніхто не дивується, коли він і сам потягне щось зі столу. Його роль вважається дуже відповідальною).

ІІ-й Воїн:

Жиде, ходи, бо будеш битий!

ІІ-й Жид (квапливим голосом у сінях):

Йду-йду, най-си файку потягну.

І-й Воїн:

Жиде, ходи, бо смерть!

ІІ-й Жид:

Юж йду, юж йду, бо-ся смерти бою...

(стрімко вбігає, стукаючи палицею по підлозі).

Хто мене кликав?

Ірод (грізно):

Жиде, де ти був по першому разі?

ІІ-й Жид:

В Чернівцях в універмазі.
Там продавав бички-телички,
Нам давали, а ми байки співали.

(Елемент сучасності в словах Жида — результат імпровізації, допустимої для цього образу. В кожній хаті ІІ-й Жид вигадує щось нове, знаючи родинне життя та інтереси. Присутні сміються).

Ірод (грізно):

Жиде, де народився Месія?

ІІ-й Жид:

(каламбурить скоромовкою):

Месія-месіясько,
випило кави флясько,
Випило-з'їло,
нікому не повіло...

Ірод:

Не знаю, що за причина,
Прошу закликати правдивого жида-рабина
з письмом пророчим.
Нехай розтлумачить, що-то всьо значить.

ІІ-й Жид (кличе з сіней старого Жида):

Котки-ли єсть там жиде-подколюшки?
Мам крам сьлічни-п'єнкни дужо,
Мам завіси і цвяки, підкови під боком.
Мам окуляри новії і старії.
Шкло мі-си побило, йно мі-ся дротя лишило.

І-й Жид (встає перед Іродом):

Хто-то мене кликало?

(В руках у нього дерев'яна двосторінкова книжка — «Скрижалі Мойсея»).

Ірод (суворо):

Де народився Месія?

І-й Жид:

Месія народився в бидльовому місці, там-ся посвисті.
Я там бил і наші жидки там били.
Нам давали маюхи, а ми співали баюхи.
І то всьо походило на жидівське котило.

Ірод (роздратований, встає з крісла):

Мушу трон поважати!

(Жид тим часом сідає на його місце).

Ірод (до воїнів):

Що за жовнірство, що пустило жида на моє крісло!

І-й Воїн:

Жиде, марш!

І-й Жид (всідається вигідніше):

О, я тоже ваш!

І-й Воїн:

Жиде, до дзюри!

І-й Жид:

Не піду, там є миши й щури.

І-й Воїн:

Жиде, йди — бо смерть!

І-й Жид:

Йой, йду, юш йду, б-ся смерти бою.

Ірод:

Як з жидом, так і без жида!
А ви, три царі, йдіть до Вифлеєму-міста,
Поклоніться Ісусу Христу
І назад вертайтесь, бо я хочу поклонитися.

Ангел:

А ви, три царі, йдіть до Вифлеєму-міста,
Поклоніться Ісусу Христу
І назад не вертайтесь,
Бо цар Ірод хоче Ісуса Христа вбити.

Царі (разом):

Ісусе милий, прийми на офіру:

І-й Цар:

Злото!

ІІ-й Цар:

Срібло!

ІІІ-й Цар:

Міро, кадило!

Ірод:

Жовніри! Чим швидше сідайте на коні.
Їдьте до Вифлеєму-міста і дволітнім дітям голови стинайте.
Як здиблете мого сина, також життя не даруйте.

Воїни (разом співають):

Казали-сте царю, казали зрубати
Вифлеємських дитят.
А тобі самому, а тобі самому
З плеч голова злетить.

І-й Воїн (до Ірода):

Ти знаєш, царю, страшна новина!
Ми вбили Божого сина.
За твою розкіш дітей мордували.
Вифлеємські невісти ревно плакали.
Чотири тисячі і чотири хлопців-немовлят.
Землю плакучу кров заляла в Вифлеємі-міста.
Берих однімаєм і з трону тя скидаєм.

Ірод (підвищеним голосом):

Заждіть день-годину,
нехай царство віддам свому сину!

Ангел:

Як-жеж тобі, царю Іроде, життя дарувати,
Коли ти хотів поміж дітей Ісуса вбити.
Тепер ти підеш на вічні муки.

Ірод (трагічно):

Маю йти на вічні муки —
Краще загину від своєї власної рýки.

(бере в руки меча)

Тим мечем смерть собі зроблю!

ІІ-й Воїн:

Зажди на хвилину!

(кличе Смерть)

Настя!

(Входить Смерть з косою і молотком. Поверх білого одягу і маски розмальований чорний скелет і череп).

Смерть:

Гі-гі! Я смертиця, я кривдиця,
Сім літ ходила, сім пар чобіт сходила,
Тут прийшла, тебе знайшла.

(Замахується косою).

Кік — пішла твоя голова!

Всі учасники Вертепу колядують (колядки змінюються):

Во Вифлеємі сталася новина,
Пречиста Діва породила сина.
В яслах сповитий поміж бидляти,
Там спочиває Бог необнятий...

Просим Тебе, Царю,
Небесний владарю:
Даруй літа щасливії сему дому, господарю...

Якщо господар не запрошує до себе, то «Пастирка» колядує під вікнами.

Воїн віншує:

«Ісус Христос народився,
цілий світ розвеселив,
хай розвеселить вас, ваш дім.
Щастя, здоров'я! Довгих літ діждати,
а по смерті в небі з Богом царювати.
Христос ся рождає!

Господар відповідає:

«Славити його!»

Вертепники виходять з хати в певному порядку: І-й Воїн, Ангел, три Пастухи, цар Ірод, Три Царі, ІІ-й Воїн і за ним решту персонажів. Воїни збирають гроші, які будуть передані на потреби церкви.

На вулиці, де повно глядачів, головні ролі прибирають Жиди, Смерть і Чорт, які імпровізують, зачіпають дівчат, лякають дітей.

Різдвяний театр продовжується.