Річка Ятрань

Тихий вечір оповив село. Темно у хатинах, і лише в одній світиться вогник. Там за столом сиділа бабуся, а біля неї двоє внучат. Вона глибоко вдихнула повітря, схилила голову і повела оповідку.

У нашому селі жила дівчина, яка провела свого коханого козака на війну. Він обіцяв, що незабаром повернеться і ні на трохи не забариться. Але проходив час, його ще так і не було.

Минав час, дівчина за ним дуже сумувала і щосили благала у Бога його повернення. Щодня приходила до верби, біля якої вони розійшлися.

Одного разу вона не повернулася, тому жителі села почали її шукати. Побачивши, що на тому місці, де вона була, утворилась велика, гарна і швидкоплинна річка, вони заплакали.

На честь цієї дівчини, яку звали Ятрань, назвали так і річку. А люди, які опромінили свої серця жалістю до дівчини, перетворились на верби. Вони й досі звиваються над рікою.

Закінчивши свою промову, бабуся глянула на внучат, котрі вже заснули. Ніжно прикрила їх ковдрою і вимкнула світло.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Новинки до книжкового Арсеналу
«Книжковий Арсенал» – це найдовгоочікуваніша подія читацької весни! І видавництво «Ранок» підійшло до неї з усією властивою їм відповідальністю, креативом та вмінням передчувати найтрендовіші та найжаданніші віяння в книжковому світі. Ми зібрали свіженькі хіти, щ...
Казки, що найкраще колисають
Кому  не доводилося ворочатися півночі невзмозі заснути? А бувало таке, що ліжко раптом стало  якимось незручним? Чи перед сном смішинка до рота втрапила? Чи стільки сил, що здається: навіщо спати, коли можна всю ніч робити щось корисне? Якщо не пригадуєте, то, напевне просто забули...