Проліски

Шумлять віковічні сосни, стромляють у небо верхівки, шматуючи захололі хмари. Під деревами ще сніг лежить, скутий тонкою кригою і припорошений пилом, а з галявинами уже привіталося сонце, і назустріч йому піднімаються перші квіти.

Проліски. Кволі і тендітні, де ж взяли силу пробитися крізь сніг і замерзлу землю, щоб першими зустрітися з сонцем? Чому дерева простягають над ними гілля, і навіть холодний, байдужий сніг, торкнувшись проліскового стебельця, стікає з нього краплинами?

Погляньте у сині очі проліска, прислухайтесь, про що шепочуться старі дерева, і ви почуєте прекрасну легенду. Її вам розповість сам ліс.

У час, про який ітиме мова, землі наші належали одному багатієві. Не було на Вкраїні багатшого-пана, не було й лютішого. Людей він змушував працювати на себе по сім діб на тиждень і ще й придумав. Під поглядом його хижих безколірних очей ціпеніли навіть злі собаки. Старі люди казали, що доля панова упилася на хрестинах і наділила його такою жахливою вродою, що пан велів у всіх палацах всі люстри затягнути полотном. Кажуть, від того й лютував.

Жила в одному з сіл, що належали панові, красуня-дівчина. Мала вона такі довгі коси, що ними можна було простелити шлях від хати до саду. І були у неї сині очі. Та такі сині, що навіть озера перед ними тьмяніли.

Росла собі дівчина у батька та неньки, в злиднях, але в любові. Кохалася в квітах і батьківській ласці. А коли прийшла пора, віддала серце хлопцеві кароокому, панському пастухові. Зібралося у них бідняцьке весілля. Та на лихо приїхав у село пан. Відтоді й прийшла біда. Замість весільної хустки, зв’язали нареченому руки ланцюгами та й кинули його у в’язницю. А дівчину потягли до палацу. Надумав пан її своєю коханкою зробити.

Благало пана все село, а мати від туги й померла на порозі палацу. Та не змилостивився пан, не відпустив дівчину. Він ламав мури, ставив усіх на коліна, то хіба ж не скориться йому беззахисна дівчина? Але вона не скорилася. Дивилася на свого ката і горіла в синіх очах така ненависть і зневага, що пан врешті не витримав. Напровесні, як почав танути сніг, повіз дівчину до лісу.

Були в неї руки і ноги зв’язані власними косами, білі плечі кривавились ранами, але очі, як і раніше, синіли з-під чорних, непокірливих брів. Відвіз пан дівчину в дрімучу хащу і хотів тут же вбити. Та лакей-присіпака, що перед паном в три погибелі згинався і людей йому нишком продавав, нараяв спершу дівчині виколоти очі.

Пан так і зробив. Виколов дівчині очі та й жбурнув їх на галявину. Хотів ногами затоптати, але земля розступилася і прикрила їх собою. Тоді пан вихопив пістоля і вистрелив у дівоче серце.

І диво дивне сталося. Такого ще не було у білому світлі. Постріл той почули люди всього краю, яким володів злий пан. Ненавистю обернувся він у людських серцях, а в маєтку панському спалахнув вогнем. Та таким, що палац за одну мить перетворився на купу попелу. Кажуть люди, що доля панова благала врятувати її з вогню. Але люди, навіть не глянувши в її бік, побігли до лісу. Прибігли, дивляться, а на галявині наречений дівчини стоїть. Коли гримнув постріл, впали з рук хлопця кайдани, розчинилися двері в’язниці, і соколом полинув він до лісу. Та навколо не було вже нікогісінько. Тільки обгорілий корч ствобичив та гадюка біля нього звивалась. А на сонячний галявині квіти сині піднімалися.

І зрозуміли тоді люди: є на світі доля не тільки панська, а й доля бідняцька. Ото ж вона і перемогла панську у жорстокому двобої. Пана за велике зло на обгорілий корч перетворила і присудила йому віки стовбичити в хащах. Лакеєві ж, присіпаці, повзати гадюкою біля того корча. А там, де впали очі замученої дівчини, станув сніг і розквітли сині квіти. Люди назвали їх пролісками. І цвітуть вони з тих пір повсюди в наших лісах. Дерева ж з покоління в покоління передають народові легенду про синьооку дівчину, яка не скорилася панові і зберегла в чистоті свої дівочу честь і вірність.


Завітайте до нас:

Батьківські
поради

День Ангела. Квітневі імена
1 квітня - Дарка, Клавдія, Дмитро; 2 - Мотря, Сергій, Микита; 3 - Яків, Хома, Зоя, Мартин, Кирило; 4 -Василь, Василина; 5 - Пилип, Лідія, Явдоха, Василь; 6 - Захар, Сидір, Яків, Глафіра, Петро; 7 - Марія, Йосип; 8 -Кіндрат, Василь, Ганна, Лариса; 9 -Федосій, Павло,...
Народний календар у квітні
1 квітня — Дарини, Хризанта. Якщо в цей день погода тепла — це на добро, на багаті, дорідні врожаї. «Дарія літо дарує». 4 квітня — Василя Теплого. Якщо навколо сонця утворилося коло, то врожай буде добрий. 6 квітня — Захарія і Якова. «На Захарія і Яко...