Про вченого бика

В одному селі був лінивий піп. Як вилізе, бувало, на казальницю, то ні про що більше не говорить, а все про Адама та Єву та за оте яблуко, яке Єва з'їла у раю...
Люди спочатку слухали, а потім чулося хропіння.
Одної неділі піп розгнівався:
— Гей, християни, що ви є за люди? Вчу вас і вчу, а ви хропите, як перед кінцем світу. Вже би-м бика навчив, а вас не можу.
Як закінчилась божа служба, до попа підходить один ґазда й каже:
— У мене є, панотче, дурний бик Лисійко. Не дає до себе підступити. Навчіть його, панотчику, розуму, бо нема спасіння.
Піп погодився:
— Приведи бика до мене.
Того ж таки дня ґазда взяв Лисійка на мотуз-воловід і позів на науку. Панотець сказав:
— Заведи до стайні.
— А коли буде готовий, отче?
— Прийдеш через два місяці.
Ґазда втішився, що матиме вченого бика, і пішов додому.
Піп теж втішився: зарізав бика, м'ясо посолив і склав собі у бочки. Ходив по плебанії й облизувався.
Минув місяць, другий. Ґазда подався до попа.
— Е-е, ти прийшов заборзо,—сказав панотець.— Бик ще не довчений. Треба ще два місяці чекати.
— Як так, най буде так,— відповів ґазда.— Тримайте скільки хочете, лиш би мій Лисійко розуму набрався.
Через два місяці ґазда навідався знову. Піп весело сказав:
— Радуйся, добрий чоловіче, твій бик аж перевчився і став уже старостою Коломийського повіту. Він більше не Лисійко, а пан Лисіцький!
Ґазда на те забідкався:
— Ще пропаде бик між панами, як пес на ярмарку. З'їдять його цісарські урядники. Мусай щось робити...
Поспішив додому, одягнув навий сардак, узяв кілька крейцарів і пішов до Коломиї поглянути на свого Лисійка. Знайшов магістрат і рушив до дверей. Раптом стали перед ним двоє вартових:
— Гов, куди лізеш?
Ґазда відповів:
— Іду до Лисійка.
— До якого такого Лисійка?
— Та до пана старости Лисііцького. Він мій син. Я його вчив у нашого попа,— пояснював ґазда.
— Йди, хлопе, звідси, бо від тебе кожухом смердить! — не хотіли й чути вартові.
Ґазда поміркував, добув свої крейцарі й дав кольку в бік кожному вартовому.
— Просимо, заходьте,— сказали ті разом, ховаючи гроші.— Тільки не сидіть довго, бо пан староста мають багато роботи.
Увійшов багач до магістрату, а там дверей — як у криміналі. Але таки знайшов канцелярію пана старости. Отворив двері, усміхнувся до товстого пана і почав казати:
— Лисійку, ади, був дурним биком, а тепер ти — староста.
Пан зчервонів від люті, вихопився з-за столу. Ґазда опинився в ногах вартового. Встав, пообтирався і пішов додому.
— Панотче,— скаржиться попові,— ви мені хвалилися, що Лисійка навіть перевчили. А він як бив людей, так і досі б'є. Адіть, виштовхнув мене, я аж носом запоров.
— Ти зробив дурницю, ґаздо,—відповідає піп.— Хто йде до бика з порожніми руками! Візьми сіна й понеси йому. Побачиш тоді, як тебе прийме.
Ґазда побіг додому, наладував собі оберемок найліпшого сіна і почвалав до Коломиї. Варта не пускає: — Гов, куди лізеш?
— Що ви, мой, не впізнаєте мене?—спитав чоловік і знову дав кожному по крейцару.
Вартові впустили.
Ґазда отворив двері, переступив поріг і кинув перед старостою оберемок сіна.
— На, маєш, Лисійку! Зараз ще й відро води тобі принесу. Лише не бийся!..
Пан скипів ще дужче. Вискочив з-за столу, схопив газду за барки і так ним потряс, аж задвигтіла ратуша...
Ґазда встав, пообтирався і говорить старості:
— Був, мой, биком і лишився биком. Бодай би здох разом з дурним попом!
Та й пішов додому.


Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...