- Головна>
- Казки>
- Українські казки>
- Чарівні казки>
- Про вірного товариша
Про вірного товариша
Ріка розступилася, й царевич по сухому перейшов на другий бік. Виліз на дуба й крикнув:
— Через те нема у тобі ні риби, ні рака, бо у твоїй воді ще ніхто не втопився!
Ріка, як це почула, розлила свої води, що аж піднялися до середини дуба. Але до царевича вона не досягла й вернулася в свої береги.
Зліз царевич з дуба і йде далі. Дійшов до дівчат. Розповів їм, через що вони не віддаються. Зустрівся і з мельником і теж сказав, що має той робити, аби був щасливий. Іде і все думає: чи є в нього дитина?
Коли прийшов додому, ледве його впізнали — так обідрався і обріс...
А тут відразу йому сповістили, що народився син. Побіг до дружини — запорошений, обдертий, босий. Нікому нічого, лише схопив ножа і до дитини.
Жінка закричала... Збіглися люди...
— Що ти робиш?
А царевич швидко розрізав ручку хлопчика, взяв крові й побіг на двір до соляного стовпа.
Помастив коліна, плечі й чоло, і соляний стовп заворушився, загойдався й... ожив!
Люди тільки йойкнули. Старий цар, коли про се дізнався, упав і помер.
Царем тоді обрали молодого й зажили щасливо. Розбився горнець — нашій казці кінець...
Батьківські
поради