Про селянина та його пана

- Ну, що новенького в твоєму хазяйстві?

- Та, бачите, пане, трапилась у нас дивна пригода! Привела наша корова аж п'ятеро телят.

- П'ятеро телят? - зчудувався пан.- Ой, брешеш! Що ж тоді робить п'яте теля, як четверо корову ссуть?

- Що робить? А те саме, що й я зараз: чекає та очима пасе.

- Гм...- буркнув пан, зрозумівши натяк.- Гей, Сюзанн, подай-но Гаспарові тарілку!

Принесла служниця Гаспарові тарілку, і сів він до столу. Аж тут поставили перед паном величезний таріль із смаженою рибою.

Поклав пан на Гаспарову тарілку дві маленькі худющі рибинки. Взяв їх селянин за хвостики, підніс до вуха, прислухався і, похитавши головою, знову кинув на тарілку.

- Чи не хочеш ти сказати, що вони не дуже свіжі? - спитав пан.

- Не в тім річ, пане,- почухав за вухом селянин.- Рік тому втопився у річці мій дядечко. От я й спитав у рибок, як йому там ведеться. Тільки не втішили вони мене, сказали, що нічого не чули про дядечка, бо їх ще й на світі не було, коли сталося з ним нещастя. Хай я краще візьму он того жирненького коропа. Може, хоч він мені скаже що-небудь.

- От дивак! Ну бери, коли... Після риби принесли великий окіст.

- Гаспаре, а шинки не хочеш?

- Ще й як хочу!..

- Тоді частуйся,- запропонував пан і про-стяг селянинові малесенький шматочок.

Проковтнув Гаспар той шматочок і задоволено кахикнув: смачна шинка!