Пригоди Повітряної Кульки

Ведуча. Добрий день, любі дітки! Сьогодні до нашого садочка завітає незвичайна гостя. Це Повітряна кулька. Вона обіцяла прийти, але чомусь запізнюється.
Голос з-за ширми. Я тут.
Ведуча. /заглядає за ширму/. Ой, кулька справді тут. Але вона соромиться вийти, тому що – здута. Дітки, допоможемо їй. Ми її всі разом надуємо. Три-чотири…
/ Діти імітують надування кульки, в цей час з-за ширми поступово піднімається кулька жовтого кольору/.
Ведуча. Ой, малята, подивіться, яку красиву кульку ми надули.
Кулька. Добрий день усім! А я що, і справді красива? А якого я кольору?
/ Відповідь дітей /.
Кулька. Що? Жовтого? Не хочу бути жовтою! Я весь час мріяла бути зеленою! / Вередує /. Хочу бути зеленою,зеленою…
Ведуча. Гаразд, гаразд, Кулько! Знаю, як ми зможемо тобі зарадити.
Кулька. А як ?
Ведуча. Ми тебе перефарбуємо.
/ Ведуча бере кульку, пензлик, зелену фарбу, іде за ширму /.
/ Голос з-за ширми /:
Ведуча. От, так,так. Іще з цього боку.
Кулька. Ой, лоскітно, ой-ой!
Ведуча /виходить/. Здається, ніби все! Кулько, де ти ? Виходь, нехай на тебе
діти подивляться.
/На ширмі з′являється Кулька/.
Кулька. Ну що, я тепер красива?
Ведуча. Звісно, так!
Кулька. А у вас є люстерко ? Я хочу подивитись на себе.
Ведуча. Так,є. Ось бери, подивися.
Кулька /дивиться у люстерко /. Ой, що це таке? Який жах! Я не хочу бути зеленою. Не хочу! Хочу бути блакитною!...
Ведуча. Здається я все зрозуміла. Ти просто кулька - вередулька. А вередуєш ти, бо тобі, мабуть, сумно.
Кулька. Так-так! Мені справді сумно. А що робити ?
Ведуча. Знаю як тобі зарадити. Ми з малятами спробуємо тебе розвеселити.
Пограємо в цікаву гру, яка називається «Якщо весело тобі».
♫ ТАНОК – ГРА « Якщо весело тобі - роби ось так…»
/Можна пограти в іншу цікаву малорухливу гру на місцях, гумореску тощо /.
Кулька. І зовсім ви мене не розвеселили!
Ведуча. Тобі, Кулько, треба з кимось подружитись. З друзями завжди веселіше. До речі, я знаю звірятко, яке теж собі шукає друзів.
Кулька. І хто ж це?
Ведуча. А ти відгадай. А діти тобі допоможуть. Слухайте уважно загадку:
Куций хвіст і довгі ноги.
Уночі і вдень тривоги.
Коли випаде сніжок - вдягне білий кожушок. / Зайчик /.
/Діти відгадують /.
Ведуча . Правильно, це зайчик.
Кулька. А хто це, зайчик ?
Ведуча. Це така цікава тваринка, яка любить стрибати. Зайчика ще називають пострибайчиком.
Кулька. Як це стрибати? Я, наприклад, літаю.
Ведуча. А от так! Дітки, покажіть, будь ласка, кульці, як стрибають зайчики.
/ Діти стрибають /.
Кулька. Зрозуміло! Де ваш зайчик – пострибайчик ? Я хочу з ним дружити.
Ведуча. Зайчику-у-у-у!!!
/ На ширмі з’являється Зайчик /.
Зайчик. Всім привіт, хто мене гукав ?
Ведуча. Зайчику, з тобою хоче подружитися оця чудова Кулька.
Кулька. Хм! Зовсім не хочу!
Ведуча. Це чому ж, Кулько ?
Кулька. А тому що в нього некрасиві вуха – довгі-довгі.
Ведуча. Як тобі не соромно! Зайчику, не ображайся на Кульку. У тебе дуже красиві вушка. Так, малята?
Зайчик. Я зовсім не ображаюся. Нехай Кулька подружиться з іншим звірятком, у якого маленькі вушка. А я побіжу далі. До побачення!
Ведуча. Малята, пригадайте звірят, у якого маленькі вушка.
/ Діти називають /.
Кулька. Ого, скільки їх! І з ким мені тепер дружити ?
Ведуча. А ти знову з дітками відгадай загадку.
Не боїться він морозів –
Цілу зиму спить в барлозі.
В літку любить мед, ожину,
Смачну ягідку – малину. / Ведмідь /.
/Діти відгадують /.
Ведуча. Ну, звісно ж,це – Ведмедик. Молодці, дітки! Зараз я його погукаю.
Ведмедику-у-у-у! Не чує. Мабуть, заснув у своїй барлозі. Діти, разом погукаємо Ведмедика, він почує.
/ Діти гукають. На ширмі з’являється Ведмедик /.
Ведмідь. Хто тут мене гукає?
Ведуча. Це ми, Ведмедику! Доброго дня тобі!
Ведмідь. Доброго дня!
Ведуча. Ведмедику, от ця Кулька хоче з тобою подружитися.
Ведмедик. Правда? Ой, я такий радий ! А Кулька яка красива…
Ведуча. Ведмедику, а чим це ти так пахнеш ?
Ведмедик. Медом. Я щойно був на пасиці і там ласував медком. Ох і
смачнючий!
Кулька. А я мед не люблю! І дружити з тобою не буду І, взагалі, Ведмеде, ти якийсь вайлуватий, кошлатий. Ні-ні! Не хочу з тобою дружити! Я ні з ким не хочу дружити! Я буду сама із собою дружити. Я найкраща, і друзі мені не потрібні.
Ведмедик. Дуже прикро, Кулько, що ти так вважаєш. Адже друзі всім потрібні. З другом завжди веселіше, і друг завжди в біді допоможе.
До побачення, Кулько!
Ведуча. От так, дітки, Кулька залишилася сама. Зовсім самотня і нікому не потрібна. Але на цьому її пригоди не скінчилися. Якось засвітило
яскраво сонечко.
/ На ширмі Зявляється Сонечко /.
Воно стало так припікати, що наша Кулька запанікувала.
Кулька. Ой, що це таке. Мені так припікає. Ой, боляче. Я можу лопнути від спекоти. Що ж робити? На мене нікому навіть подути. Ну чому я не подружилася із Зайчиком. Зайчику-у-у, де ти?
/ На ширмі з’являється Зайчик /.
Зайчик. Біжу, біжу, Кулько. Я тебе врятую. Тобі спекотно ? Зараз на тебе подму./ Дує /. Дітки, допоможіть мені, будь ласка, охолодити Кульку.
Дуйте разом зі мною.
/ Діти дують /.
Кулька. Ой, Зайчику, дякую! І вам, малята, дякую. Мені вже краще.
Зайчик. Ну що, Кулько, будемо дружити?
Кулька. Мені треба подумати.
Зайчик. Ну що ж, думай! А я пострибаю далі.
Ведуча. Поки Кулька думала, вона не помітила, що налетіла хмарка.
/ На ширмі зявляється хмарка /. І зашумів дощик. Дітки, як шумить дощик?
/ Діти звуконаслідують шум дощу /.
♫ « Д О Щ И К » / м е л о д і я /.
Кулька. Ой,що це таке ? Дощик. Звідки він взявся? Я геть промокла. Ой-ой-ой!
Хто тепер мене порятує? Ведмедику, де ти ? Ну чому я з тобою не подружилася? Ведмедику-у-у-у!
/ На ширмі Зявляється Ведмедик з парасолькою /.
Ведмедик. Кулько, я ось! Біжу! От і у мене є парасолька. Я тебе заховаю від дощику. От так. Тепер ти швиденько обсохнеш. От і дощик скінчився.
/ Хмарка ховається /.
Знаєш, Кулько, все ж таки будемо дружити з тобою.
Кулька. Мені треба подумати.
Ведмедик. Ну що ж, думай! А я пішов геть.
Ведуча. І Кулька задумалася. А поки вона думала, подув сильний вітер…
Ведуча. І знову наша Кулька запанікувала, і на те була причина. Бо наша Кулька стала підніматись все вище і вище, летіти все далі й далі.
Кулька. Ой-ой-ой! Що ж зі мною тепер буде? Навіщо я образила Зайчика і Ведмедика? Хто ж мене тапер врятує? Зайчику! Ведмедику!
Допоможіть!
Ведуча. Але ні Зайчик, ні Ведмедик, звісно Кульку не почули, бо вона відлетіла дуже-дуже далеко. Але ми з вами, малята, допоможемо їй. Голосно покличемо Зайчика і Ведмедика.
/ Діти гукають /.
Зайчик і Ведмедик /разом/. Біжимо! Не хвилюйся, Кулько! Ми тобі допоможемо! Ми тебе спіймаємо!
/ Звірята ловлять Кульку /.
Кулька. Дякую вам, мої любі друзі! Так-так, ви мої справжні друзі. І вам малята, велике спасибі! Адже ви всі стільки для мене зробили. І я хочу з вами з усіма дружити! Чи ви хочете подумати ?
Ведмедик. Та що ж тут думати ? Дружити – це дуже добре! Правда ж, малята?
/ Відповіді дітей /.
Зайчик. Дружити – це дуже весело! Правда ж , малята ?
/ Відповіді дітей /.
Ведуча. От так і закінчилася історія про Кульку – вередулька.
Ведмедик. А наша Кулька вже не вередулька!
Зайчик. Та й історії цій ще не кінець…
Ведуча. Це чому ж ?
Звірята і Кулька. Бо ми всіх малят і дорослих запрошуємо на міні – дискотеку.
♫ « НАШЕ КОЛО МОВ СІМ’Я …»
/ Проводиться міні – дискотека. Діти танцюють, передаючи кульку, а звірята танцюють на ширмі /.