Перед Новим Роком - Наталя Забіла

Свіжі пахощі смолисті
вітер широко розніс,—
це на площі в нашім місті
ялинковий виріс ліс.

Кожна мама, кожен тато
вибирають до смаку:
— Нам високу!
— Нам пухнату!
— Нам гіллясту, отаку!

Через колію трамвайну
Галя з мамою ідуть.
— Ой, мамуню, поспішаймо!
Всі ялинки розберуть!

Та до площі щохвилини
під їздять грузовики.
— Будуть, будуть неодмінно
всім малятам ялинки!

Недарма в останні роки
розрослися в нас ліси:
дерева стоять високі,
набираються краси.

Підросли — їм тісно стало
ми й зрубали зайвину,
щоб всі інші розростались
на просторі в ширину.

Ну, а зрубані ялинки
марно теж не пропадуть:
їх у кожному будинку
малюки сьогодні ждуть.

Отже нам, Дідам Морозам,
подали цей грузовик,—
ми для всіх ялинки возим,
щоб Новий стрічати рік.

Вибирайте, мамо, тату,
кожен знайде до смаку:
вам — високу,
вам — пухнату,
а тобі, мала,— таку!

Радо кинулась Галинка
до густого деревця:
— Ну й ялинка!
От ялинка!
Щонайкраща саме ця!

От і вечір. Поспішати
вже додому треба нам,
щоб ялинки прикрашати
новорічним убранням,

щоб згадати теплим словом
все, що в цьому році є,
і зустрінути святково
рік, що зараз настає.

Під кремлівськими зірками,
день скінчивши трудовий,
вся країна разом з нами
зустрічає рік Новий.