- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- Письменна Лариса>
- Павлик-равлик
Павлик-равлик
* * *
Ох, і завдало ж клопоту всім це хлоп'я!
Рано-вранці батько приводив його в садок і намагався непомітно зникнути. Але Павлик пильно стежив за кожним батьковим кроком, і його доводилось відривати силоміць.
— Павлику, роздягайся.
— У-у-у...—гуде Павлик, поблискуючи спідлоба темними оченятами, і силкується втриматись у своїй шубці.
— Снідати, Павлику! Сідай поруч зі мною, — тягне його за руку Оксанка, а Павлик тільки сопе й упирається коротенькими ніжками, як незграбний ведмедик.
— Ходи до нас, Надія Іванівна про козу-дерезу казку читатиме!
— Куди там,—Павлик тікає в найдальший куточок. Коли ж його хочуть звідти витягти—починає плакати.
— Не займайте Павлика,—спиняє Надія Іванівна,—дайте йому трошки звикнути. — І непомітно підкладає ближче пухнатого зайця чи яскраві кубики.
А одного разу в садку зчинився страшенний переполох: Павлик зник. Гукали, шукали, оглянули всі закутки—Павлика ніде не було. Перелякана Антоніна Дмитрівна одягнулася і кудись побігла. Повернулася вона дуже засмучена. Надія Іванівна вибігла їй назустріч, і обидві, в один голос, запитали:
— Знайшовся?
А в залі тимчасом сталося таке:
Валерик, граючись, закинув м'яча за піаніно. Воно стояло навкіс у кутку, і хлопчик марно намагався пролізти у вузьку щілину між піаніно і стіною. Раптом—бац! М'яч сам вилетів з-за піаніно і застрибав по залу. Валерик остовпів. Поміркувавши, він підставив стільця і поліз на піаніно. Заглянув за нього і...
— Павлик!!! Ось де він!
Всі з вереском кинулися лізти за Валериком. Прибігли Антоніна Дмитрівна з Надією Іванівною, покликали ще сторожа діда Семена. Піаніно відсунули, і Надія Іванівна схопила Павли ка на руки.
— Ох ти ж такий... такий... Ну що ти за Павлик-Равлик?!
Швидко всі заспокоїлися. Лише товстий Валерик все ходив навколо піаніно і роздумував: як міг пролізти Павлик у таку вузьку шпарку?..
Батьківські
поради