Один — безбородий і два бородаті

II
А другого дня біля Злого Струмка
Дві гуски убили вони й кулика.
— Слава аллаху,    гудуть бородаті,—
За ції підстрелені три благодаті! —
Й питаються:— Як ми поділимо їх?
— А так,— безбородий звернувся до них:
—  Вас двоє — і двоє гусей,— мовив він,—
А я тут один і кулик тут один.
Беріть куличка, а гусей цих — мені,
І вас буде троє, і нас. Так чи ні?
— Еге,— заревли бородаті ураз,—

Ти знов обдурити збираєшся нас! —

Всяк знає (та тільки про цеє— мовчок!),

Що гуси ці кращі, ніж той куличок...

Але безбородий стоїть — не мигне.
— Ви,— каже,— не так зрозуміли мене!
Що гуси ці кращі —це все достеменно,
Та й ви ж— всім хвалились!— що кращі за мене
Так от: замість мене — кулик вам оцей,
Мені ж замість вас — буде пара гусей! —
Прослав свою свиту,
Вітрами підбиту:
Втрачать йому нічого, крім апетиту!
Перезирнулися бородачі:
— Ай правда — ми ж кращі! —
І пізно вночі

Розклали багаття,  казан до дрючка —
Та й з'їли удвох отого куличка.
А безбородий — гусятину спік
Й захріп на весь степ, як хропе степовик!