Один — безбородий і два бородаті

Вам не траплялось бувать в Казахстані?
Гарно у нас, як весна настане!
Двері з кибитки у степ одчини
Скільки навколо тії дичини!
Дрохви — в траві,
Лебеді — на воді...
Дні аж сміються — такі молоді!

Троє мисливців сидять при багатті,
Один — безбородий, а два — бородаті,
Один — дуже бідний, а двоє — багаті.
Сьогодні вони полювали на дрохв,
Єдину дрохву вони вбили утрьох!

Стомились мисливці, сидять при багатті,
Один — безбородий, а два — бородаті,
Один — дуже бідний, а двоє — багаті.
Та й думають: як розділить дичину?
Їх троє, а птицю ж убили одну... —
— Ми знаємо як! — загули бородаті.—
Дрохву цю тому пропонуєм віддати,
Хто мовчки просидить найдовше за всіх...
— Про мене,  — сказав безбородий до них.
Прослав свою свиту.
Вітрами підбиту:
Втрачать йому нічого, крім апетиту!
От сіли мисливці та й стали мовчати,
Неначе в роти понапихано вати,
Неначе на губи наклали печать.
Година минає, і друга — мовчать.
Мовчать, один в одного очі уперши,
Чекаючи — хто ж заговорить з них перший?

Вже й третя година мовчання мина...
Бере безбородий дрохву й казана,
І, зручно усівшись на килимі трав,
Він мовчки дрохву тую патрати став.
Обпатрав її, обсмалив на димку...
Сидять бородаті — язик на замку!
Узяв безбородий дрохву між долонь,
Поклав у казан і — варить на вогонь!
Не спи, безбородий, і очі не жмур...
Сидять бородаті мовчать—ні мур-мур!

Зварилась дрохва, взяв її безбородий,
Хрумтить — уминає на лоні природи,
Хрумтить — зголоднів за цілісінький день.
Сидять бородаті, мовчать — нітелень!
Коли безбородий дрохву тую схрумав,
Гукнули вони.

— Ти дурить нас задумав?
Як смів ти,— кричать,— сам із'їсти дрохву,
Умову порушивши нашу живу?
Та це ж,— загукали вони водночас,—
Розбоєм, крадіжкою зветься у нас! -
А безбородий всміхається: — Ой,
Умова ж — дрохву з нас одержує той,
Хто мовчки сидітиме довше за всіх...
Ви — перші розбили мовчання горіх!
Ви — першими заговорили, не я!
Я мовчки сидів, тож дрохва ця — моя! —
Почухали бороди два бородаті:
Що ж, правда... Ти виграв...—
І на сіножаті,
На шкурах овечих, шо з ними були,
З порожніми шлунками спати лягли.