Названий батько

Ідуть вони далі - вже втрьох. Коли знову стоїть хата гарна, а коло неї млин і ставочок, і дівчина гарна щось робить коло хати - така працьовита. То підстарший брат тільки глянув та й каже:

- Коли б мені ту дівчину за себе взяти та ще щоб млин, і ставочок мені, то я б у млині сидів та й хліб мав би, поки мого й віку.

А дід-батько й каже:

- Добре, синку, так і буде!

Зараз вони пішли в ту хату, посватали дівчину, уже підстарший брат до тієї дівчини в прийми пристає. Відгуляли весілля. Тоді й каже дід-батько:

- Ну, синку, тепер живи щасливо, та гляди, за правду не забувай!

 

Та й пішли собі вже вдвох: дід-батько та найменший син. Ідуть, коли бачать - хатка вбога стоїть, і дівчина виходить з хати, гарна дуже, як зірочка ясна, а вбога така, що лата на латі. То найменший брат і каже:

- Коли б мені з цією дівчиною одружитись, то робили б ми, і хліб у нас був би, не забували б ми і про вбогих людей: і самі їли, і людей наділяли б.

То дід-батько й каже:

        - Добре, синку, - так і буде. Гляди ж тільки правди не забувай!

Оженив і цього сина та й пішов собі по світах.