Нісенітниця - Анатолій Валевський

Каченятко з річки йшло,
Нісенітницю несло.
Зачепилось за кілочок,
Полетіло під пеньочок.

Нісенітниця розбилась,
По садочку покотилась.
На дзвіночках заграла,
Навкруги – зачарувала.

Індичок пік калачі,
Щуки грілись на печі.
Стали разом смакувати,
Ще й корівку пригощати.

Котик Мурчик прискакав,
Жабку під лапки узяв.
Гучно весело скакали,
Калачі теж наминали.

З раком півник заспівав,
Гусачка на гак піймав.
Окунець загоготів,
У підхмар'я полетів.

На мітлі цапок літав,
З лелекою в жмурки грав.
Заховався й собі лящ,
З козеням заліз під плащ.

Поспішали в очерет,
На цвіркунчиків банкет.
Пес Рябко, малі курчатка,
А за ними й поросятка.

Під дубочком свинка спала
Нічогісінько не знала.
Чує плаче каченятко,
– Що це сталося, дитятко?

– Нісенітниця розбилась
По садочку покотилась.
На дзвіночках заграла
Навкруги – зачарувала.

Подивися, що то є,
Калачі, хто з ким жує?
Хто з ким мудрує?
В очереті біля річки,
Хто з ким гарцює?

Свинка – хвостик підкрутила,
Нісенітницю схопила.
І засунула в мішок,
– Очманілі, а ну стоп!

Усе затихло навкруги . . .
Оглянулись . . .
О - йо - йо - й . . .
Та – навтьоки . . .

Хто в річечку,
А хто в мул,
Хто в хлівок,
Ой… караул …

Нісенітниця така:
Розпізнайте дітвора.

Хто побіг до річечки,
Хто до зелен гичечки.
Хто живе в конурі,
А хто в мулі, у норі.

Олена