Мамина казка про їжачка Саву

В старому садку, серед кущів малини, під огорожею жила сім’я їжачків. Тато й мама були поважні і серйозні їжаки. Щовечора, коли сідало сонце, вони вишукували їжу: ловили хробаків, гусінь, слимаків та різних шкідливих комах. Стояла осінь, і вони готувались до зими. Їх маленький синочок, Сава, ще не відчував, що скоро прийде зима і ні про що таке не думав. Він був дуже допитливий, все його цікавило. Сава старався залізти у кожний куточок садка, у кожну шпаринку, щоб подивитись, що там є. Батьки ж кожний день попереджали його, щоб він не виходив з малини. Але його тягнуло все далі і далі, у широкий простір.

І ось одного разу у садку з’явився новий звір. Він був не схожий на всіх тих, що Сава бачив раніше. В той момент, коли Сава хотів подивитись, що там є у купі жовтого листя під черешнею, звір підбіг до нього. Їжачок від переляку скрутився у клубочок. Звір почав ходити кругом, заглядати і нюхати. Сава навіть боявся дихати. Йому здавалася, що зараз з ним зроблять щось погане. Кликати на допомогу маму або тата було пусте. Він не послухався батьків і зайшов надто далеко від домівки.

Звір протягнув свою лапу і торкнувся Сави. Голки боляче вкололи його. Звір заголосив, але не пішов. Зробив ще спробу штовхнути цей колючий клубочок. Але знову вколовся і ще голосніше заскавчав.
В цей час їжачки, тато та мама Сави, з жахом дивилися з малини за тим, як песик намагається розгорнути малого їжачка. Аж тут з будинку на гавкотіння песика вийшла хазяйка.

- Барсік, Барсік! Ти, що там робиш?- гукнула вона щеня.
Песик повернувся до хазяйки, а тим часом Сава швиденько підхопився і побіг до малини. Він біг щосили, і здавалось, що його маленькі лапки ледь торкаються землі. Коли він забіг у кущі і відчув, що пес за ним не біжить, він впав і розплакався. Сава сам не знав, чого він плаче. Чи то від радості, чи то від пережитого страху. Скоро до нього дісталися батьки. Мама тихо погладила своєю м’якенькою лапкою його волохату голівку.

- Мамо, тато! Я тепер завжди буду вас слухатись і не буду йти далі малини... - сказав крізь сльози Сава.

- Бачиш, тільки тепер ти зрозумів, що батьки даремне не говорять. Але це був маленький песик, його можна не боятися. А от за огорожу, на вулицю, тобі ні в якому разі виходити не треба. Крім того, що там бігають великі собаки, там ще їздять швидкі машини, від яких їжачкам дуже важко втекти...- промовив тато.

Та їжачок подумав, навіщо йому та вулиця? Адже в садку і так багато цікавого. І йому так добре біля тата та мами.