Міст

Юнак швидше вітру мчав на прудконогому вороному коні.
Гаряче сонце пекло йому спину. Інший юнак на білому коні скакав слідом за сліпучим сонцем.
Лише курява сірою хмарою висіла над шляхом, лише квіти, зім'яті шаленим вихорем, хилилися до землі.
Шлях був один. Іще трішки — вершники зустрілися б і, навіть не глянувши один на одного, роз'їхались... Але з одного й другого боку шлях уривався. Широка річка перетинала його, плюскотіла поміж високих берегів. Недовершений міст повис над рікою. Молоді майстри будували його. Вершник на вороному коні притьмом вискочив на міст:
— Гей, будівничі! Поспішайте, мені ніколи!
— А що тебе підганяє? — спитав старший майстер.
— Я шукаю свій   втрачений день.  Два дні я не злізаю з коня!
— Виходить, ти змарнував три дні, — зауважили майстри.
Вершник здивовано скинув брови:
— Мабуть, так...
— Поки що немає тобі дороги, — сказав старший майстер. — Річка бурхлива. Перепливати небезпечно. Допоможи нам. Тут праці на тиждень лишилося — разом ми швидше закінчимо. Тоді й доганяй свій втрачений день!
— А навіщо мені з вами трудитися? — здивувався вершник. — Я ж шукаю не сьогоднішній, а вчорашній день. Поки ви закінчите, я відпочину, мій кінь теж сили набереться.    
Мовчки відвернулися майстри. Лише сокири гучніше застукотіли.
До другого берега під'їхав вершник на змиленому білому коні:
— Гей, будівничі! Поспішайте, мені ніколи.
— Що турбує тебе?
— Я мчу наввипередки з самим сонцем, шукаю майбутній день!
— Навіщо він тобі?
— Я чув, життя там буде краще, ніж тепер.
— Але іншої дороги, як через оцю бурхливу річку, немає. Допоможи нам із свого кінця. Разом ми скоріш добудуємо міст. І ти поїдеш, куди бажаєш.
— Ні, це мені не з руки! — заперечив вершник. — Адже я шукаю не сьогоднішній, а майбутній день.
І він ліг на траву.
Нічого не відповіли майстри. Тільки ще завзятіше застукотіли сокири.
А вершники добре виспалися. Потім посідали кожен на своєму березі та й почали нетерпляче підганяти будівничих — їм все ж хотілося швидше дістатися своєї мети.
— Сидіть, сидіть довше, — сміються майстри, — в одного ще день марно мине, а інший майбутнього дня і через тиждень не побачить!    
Хвилювалися, сердилися вершники, навіть похрипли. І стали вони помалу придивлятися, що ж майстри роблять, як міст ладнають.
Дивляться — дивуються. Гуртом усе в майстрів кипить, пісня дзвінко лунає і міст наче непомітно, а зростає.
Соромно стало юнакам, здоровим і дужим, ось так, осторонь, без діла сидіти.
— Дайте-но й нам сокири, — попросили.
— Отак воно краще буде, — відповіли майстри.
Тричі вставало над землею оранжове сонце і, зробивши урочисте коло по небу, пливло на відпочинок.
Стукали, грюкали сокири. Лягали дошки на міцні опори.
Солоний піт заливав очі юнакам.
На світанку четвертого дня новий міст з'єднав високі береги.
— Беріть своїх коней, — мовив старший майстер. — Дорога вільна!
Але юнаки не квапилися. Мовчали. Думали.
— Навіщо гаяти час, — нарешті сказали твердо. — На коні ні вчорашнього дня не наздоженеш, ні до майбутнього не доскачеш. Власні руки — певніші. Дякуємо за науку, майстри!

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

«Мандруємо Україною» всією родиною
Кожен регіон, кожне містечко чи селище мають свою історію, свої знаменні події. Про деякі з них вам зможуть розказати тільки старожили, але багато про що можна й прочитати. Чудовою подією минулого 2016 року став вихід першого та поки що єдиного в Україні путівника для дітей «Мандруємо У...
Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...