- Головна>
- Легенди України>
- Легенди про рослини>
- Дуб>
- Любка і Іванко
Любка і Іванко
Давно то було. Ще коли в краю нашому були пани і підпанки, гайдуки і соцькі…
На маківці одної з гір Мошногір’я жила в дідуся красуня сирітка. Любкою звали. А неподалік, через яр, на такій же лисій горі проживав Іванко, син вдови панського лісника. Біднішого за нього не було нікого в окрузі.
Іванко і Любка кохалися. Вже на Купайла дівчата співали про них пісень:
Ой на Івана, на Купайла,
Вийшла Любка, як та пава.
А й на неї хлопці заглядаються,
Та зачіпати стидаються.
А той Іванко не стидався,
Взяв за рученьку – порукався,
Взяв за рученьку – порукався,
Бо він із нею покохався…
Їх вінки плавали разом. Тримаючись за руки, вони перестрибували через вогонь, набиралися сили вогненої, тепла душевного.
Ладналися до весілля. Та стрів якось у лісів Любку панич. Вразила панича її врода, її довгі гарні коси, глибокі карі очі.
- Будь моєю коханкою. Золотом-сріблом осиплю, - прохав панич.
- Ні, я кохаю Іванка.
І тоді панич вирішив силоміць забрати дівчину. Дізнавшись про це вирішили Іванко з Любкою втекти від панських посіпак.
Панські гайдуки дізналися про втечу, кинулися навздогін…
Молодята йшли лісами, горами. Долали річки і струмочки. А позаду вже чується гавкіт панських хортів. Ось уже й Ірдинь-річка. А там луки – і Дніпро. Там вірний друг ладнає човна… Швидше.
Та ось на галявину вискочили пси. За ними – гайдуки.
- Не хочеш добром, підеш силком.
Кинувся боронити свою кохану від панських псів і гайдуків Іванко. Та впав знеможений у борні.
Любка підступила до урвища, шукаючи порятунку. І зібравши останні сили, підвівся Іванко і тілом своїм затулив наречену…
І не стало псів, гайдуків. Чортополохом вросли вони в землю. І там, де Іванко і Любка стояли, виросло дерево дивне – з одного стовбура, а два різних. Піднялися вгору: струнка вільха і дуб кучерявий.
Не вірите? Зупиніться на хвилинку край шляху Черкаси - Мошни неподалік містка через Ірдинь. Тут і побачите вільху й дуб, що проростають з одного стовбура.
Батьківські
поради