- Головна>
- Казки>
- Українські казки>
- Казки про тварин>
- Лисичка-сестричка і вовк-панібрат
Лисичка-сестричка і вовк-панібрат
А вона:
— Ой вовчику-братику, хіба ж то я? Хіба ж ти не бачиш, що з мене й мозок тече,— так мене побили, що й голову розбили мені. Вовчику-братику, підвези мене!
— Та я й сам нездужаю!..
— Та в тебе ж тільки пів хвоста нема, а мені й голову розбили. Ой-ой-ой, не дійду додому!..
— То сідай уже, що з тобою робити...
Вона залазить йому на спину, вмощується та й стогне.
Повіз її вовк.
От вона їде та все приказує:
— Битий небиту везе! Битий небиту везе!
— Що ти там, лисичко-сестричко, кажеш?
— Та то я кажу: битий биту везе.
А сама знов нишком:
— Битий небиту везе!
От довіз він її до хатки:
— Уставай, лисичко, доїхали!
Вона тоді плиг з вовка та:
— Битий небиту привіз! Битий небиту привіз!
Вовк до неї, хотів її зубами, а вона в хатку та й зачинилася. Не влізе вовк. А вона ще визирає у вікно та й дражнить:
— Битий небиту привіз!
Тупцявся вовк, тупцявся коло лисиччиної хатки — не влізе.
— Не клята ж лисичка?.. Отак піддурила! — Та й потяг додому.
А лисичка живе та курей ловить.
Батьківські
поради