- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- Іван Нехода>
- Лисичий хвіст
Лисичий хвіст
IV
Як смерклося — знову Лисичка в селі.
Стук-стук! — у віконце. Спить хутір у млі.
— Хто там? — питають.
— Пустіть на нічліг,
Таке закрутило — і вітер, і сніг...
Впустили. Вмостилась вона на лежанці,
А потім тихенько прокинулась вранці,
Поснідала гуску та в гвалт на весь дім:
— Хто з'їв мою гуску? Я всіх вас поїм!
Я в суд заявлю про крадіжку про цю...
Давайте,— говорить, за гуску вівцю! —
Поліз дід під піч тільки пір'я в мішку,
Поглянув на Лиску — все рильце в пушку.
«Еге», дума дід... Не подав їй і знака,
Та й дав у мішок не вівцю, а собаку.
— Мекнула, значить? — питає сусід.
— Гавкнула,— каже, всміхаючись, дід.
А Лисиця через луг, через лід
Йде — співає:
— От дурні баба й дід!
Я із'їла свою гусочку ох,
Обдурила діда й бабу — обох.
Обдурила, і за хитрість за цю —
Замість гусочки — маю вівцю!
Біжить собі Лиска, вже й ліс недалечко.
Та й каже: — Замекай, овечко! —
А «овечка» як загарчить на неї з мішка:
— Гар-р-р! — Лисицю аж кинуло в жар.
І дума Лисиця: «І що це за знак?
Чого це овечка замекала так?
Ану, подивлюсь, що тут дід мені дав...»
Розкрила мішок, а собака: — гав!
Лиска вбік, та тікать, та ріллею,
А собака з мішка — та за нею.
— Ой ви, ніжки, врятуйте мене!
А собака от-от дожене.
Тут — нора. Плиг! — Лисиця — та в нору.
Зупинився Рябко, хвіст угору,
Зупинився край нори, сів та й жде...
А Лисиця в норі таку мову веде:
— Вушка, вушка, що ви робили, як почули «гав-гав»?
— Ми все слухали, все слухали, щоб Рябко не догнав.
— А ви що робили, ніжки?
— Ми все бігли, все бігли, не спинялися й трішки.
— А ви що робили, очі-очиці?
— Все дивились, дивились, де б сховатись Лисиці.
— А ти, хвіст-хвостище, чим мені допоміг ти?
— Все теліпавсь, теліпавсь, заважав швидко бігти...
— Ага, заважав? — узяла її злість.—
Так ось тобі! Ось! Хай Рябко тебе з'їсть! —
Та й сунула в дірку краєчок хвоста.
Рябко його — хап! (Вартував неспроста!) —
Смикнув, потягнув догори —
Та й витяг Лисицю з нори...
Розірвав Рябко Лисицю,—
От і казочка уся.
Будуть з хутра рукавиці
Для нашого дідуся;
Онукові, що слухає —
Шапка тепловухая,
Бабі — шуба в повний зріст,
А мені — ...лисичий хвіст!
Батьківські
поради