Кожен народ має свої легенди. Легенда – один із важливих елементів національної самоідентифікації людини, інструмент, що пов’язує кожну особистість з історією становлення її нації.
Легенда – поетична оповідка, що пояснює походження певного природного явища, якусь історичну подію, або розповідає про якусь небувалу пригоду в житті історичної або породженої народною фантазією особистості.
Безумовно, в легендах історичні події знаходять лише дуже приблизне відображення, втім, як жанр фольклорної творчості легенда є більш реалістичною, ніж казка.
Дидактична функція легенд проявилася ще від початку існування людства: саме завдяки легендам із вуст у вуста, від батьків до дітей передавався цінний досвід та знання, набуті старшим поколінням. Легенди допомагали засвоювати етичні цінності, дозволяли юній людині відчути коріння свого роду, приналежність до своєї нації.
І досі легенда виконує важливу функцію у становленні світосприйняття людини. Легенди рідного народу – привід відчути гордість від того, що ти – українець; привід відчути пошану до предків та героїчного минулого, спосіб засвоїти національну ідею, врешті решт.
Українські легенди про козака Мамая, Довбуша, Наливайка – дозволяють подивитись на історичні події очами простого народу. Легенди на кшталт „Батькової поради”, „Хліба й золота” – допомагають дитині всотувати етичні цінності. Легенди про міфічних істот (русалок, мавок, домовиків, вурдалаків, відьом) – ілюструють відношення простого народу до невидимого й невідчутного світу. Оповідки про те, „Чому в морі вода солона”, або „Звідки узялись волошки” – є спробою поетичного пояснення різних природних явищ.
Читайте своїм дітям українські легенди! Вони можуть розважити дитину і навчити народної мудрості не гірше за казки.