Легенда про безсмертник

Автор: Був час на землі, коли поміж квітами почалися незгоди. Запишалися Троянда, Лілія, Тюльпан, Півонія, Нарцис, що тільки вони потрібні людям.

Тюльпан (презирливо): Подивіться, любі, на ту дрібноту, нещастя, непотріб...

Троянда: Нащо засмічувати землю отим сміттям...

Лілія:... отим нікчемним Любистком, дрібними Волошками, отим причепою Барвінком, бридким Деревієм...

Півонія: Так, так, сестрице. Ні вигляду, ні запаху!

Нарцис: Вся земля має цвісти нами.

Тюльпан: Такими красивими!

Троянда: Розкішними!

Лілея: Ніжними!

Півонія: Це ж ми приносимо людям насолоду своєю красою...

Нарцис: витонченістю!

Лілія: і незрівнянними пахощами!

Автор: Почалася справжня квіткова війна, і багато квіту назавжди пропало з лиця землі. («Квіти» імітують під музику бійку.)

Пишні квіти: Ми потрібніші на землі!

Дрібні квіти: Ні, потрібніші ми!

Тюльпан: Ходімо до Бога!

Барвінок: Ходім! Нехай він нас розсудить.

Автор: Зібралися посланці всіх квіткових родів і пішли до Бога на раду.

(Квіти підходять до Бога.)

Півонія: Прийшли ми до тебе, щоб розсудив ти нас!

Волошка: Хто ж є потрібнішим на землі!

Троянда (перебиваючи Волошку): Подивись, які ми красиві!

Деревій: До чого тут краса?

Лілія: Ми такі ніжні!

Конвалія: А хіба ми гірші?!

Тюльпан: Ми надзвичайно милі!

Барвінок: Крім краси, ми ще й володіємо лікувальними властивостями!

Нарцис: У нас приємний запах: ми заворожуємо людей!

Ромашка: А ми допомагаємо їм у біді, рятуємо навіть від смерті!

Деревій: Отже, нам панувати в світі!

Пишні квіти: Ні в якому разі, панувати тільки нам!

Бог (подивившись на всі боки, побачив скраєчку маленьку квіточку і звернувся до неї): А ти чого мовчиш? Хіба тобі байдуже до тої суперечки?

Безсмертник: Мені гірко слухати оту хвальбу. Раз ми є на землі, значить, має бути місце усім нам. Ми — Твоє творіння, Святий Боже!

(Бог згідливо похитав головою.)

Безсмертник (помовчавши, продовжив): Мене турбує інше: ти дав нам, Господи, дуже короткий вік. Дуже короткий час милуємо ми своєю красою людей. Прийде зима, і сумно людям без нас. Продовжи нам віку, Господи, щоб ми могли служити людям цілий рік.

Бог (схвильовано й ніжно спитав): А як звати тебе, Мудра Квіточко?

Безсмертник (похнюплено): Нема в мене імені, Господи.

Пишні квіти (з криком): Імені не має, а пхається до Бога з порадами.

Бог: Буде тобі ім'я. Віднині і довіку бути тобі Безсмертником.

Автор: Від того часу став Безсмертник тою квіткою, що дарує нам свою красу і здоров'я цілий рік.