Козак Мамарига

— Прощайте,— говорить.— Коли не хочете відписувати усього » царства, так я поїду у своє царство.
Поніс кінь їх, тільки курява схопилася. Несе його двоє діб, на Чорне море заніс. Моря більше, ніж землі. Скільки не їде, все море Чорне. Знайшов камінь серед моря. Зупинився на тому камені відпочити. Став відпочивати на тому камені, розбив собі палатку і здіймає торбу-волосянку із плечей своїх:
— Торбо-волосянко, дай нам їсти і пити.
Тут стіл враз де всяка їжа зачаклувалась. Наїлись, напились. Козак і заснув. Царівна ж коня схопили забрала торбочки. Поніс її кінь до батька. Виспався козак Мамарига, устав, нема ні коня, ні дружини.
— Е, козак Мамарига, он коли,— говорить,— пропав. Пішов по камені туди-сюди. Дивиться, лежать чоботи.
— Е, слава богу, що козак Мамарига не загине.
Узуває чоботи, пішов собі поверх води. Перейшов море. Пройшов суходолом одні гони. Стоїть кущ вишневий із ягодами. Вириває ягідку, кидає в рот, став у його ріг у боці. Вириває другу, кидає у рот, стало два роги.
— Е, думає, сама біда не ходить, - втратив усе та ще й рогатим став.
Відійшов від тих вишень. Другий кущ стоїть ягід.
Спробував – роги і повідпадали.
Нарвав він і тих ягід і тих тай пішов у те царство, де його дружина. Ходить попід замок зазиває покупців до ягід. Царівна собі служку послала ягід купити. Приносить ягідки вона назад. Бере королівна ягідки, укладає у рот, а такі вони смаковиті що спинитись не можна, поки поїла так вся рогами й обросла
Дали королю знати за ту біду.
— Ідіть, що там сталося з королівною! Вбігає король, жахнувся.
— Що це таке? Що ти їла? Каже:
— Купила ягідок, носив якийсь-то мужик, як попоїла, оце і стало по мені.
— Біжіть! — посилає солдат.— Хто носить ягоди, сюди його тягніть!
Шукали, шукали, нікого не знайшли з ягодами. Так і сидить королівна на рогах. Давай король відписувати у чужі царства, щоб були такі доктори і лікарі, щоб оті роги зігнати. Поз'їздились із чужих царств і зі свого царства доктори і лікарі. Подивились-подивились, нічого не зроблять, не спадають роги. Чим там не мазали, однаково. Роз'їхались усі знову по своїх містах, а чоловік ходить по базарі і каже:
— Я можу ті роги зігнати королівні без зілля. Тут дали знати королю зараз же.
— Де він є, той молодець, представте його у мій дім. Узяли представили його королю.