Котик і півник

Ой у лиски, лиски, новий двір,
Ще й чотири дочки на підбір.
А п’ятий синок Пилипок.
Вийди, лиско, подивися,
Чи хороше граю.

— Ой, мамо, піду я подивлюся, хто це так грає, — сказала старша дочка.

Тільки вона за поріг, а котик її цок у лобок та в писану торбу. І знову грає. Так і виманив з хати котик інших трьох сестер. А лисичка чекала-чекала, та й посилає сина:

— Піди лиш подивися, що вони там роблять, та швиденько гони їх в хату.

Тільки той на поріг, а котик його цок у лобок та в писану торбу. Чекала лисичка дітей, та й каже:

— Піду я сама подивлюся, де вони там забарилися.

Не встигла вона ступити на поріг, як сама опинилася коло діток в торбі. А котик вбіг у хату, розв’язав півника. Як же зрадів бідолаха, обійняв котика, заплакав з радощів. Щасливі друзі пішли додому.

З тих пір півник завжди і в усьому слухався котика і ніколи більше не потрапляв у халепу.