- Головна>
- Казки>
- Українські казки>
- Чарівні казки>
- Кобиляча голова
Кобиляча голова
— Дівко, дівко, одчини! Вона й одчинила.
— Дівко, дівко, пересади через поріг!
Вона й пересадила.
— Дівко, дівко, дай вечерять! Вона й вечерять дала.
— Дівко, дівко, постели. Вона й послала.
— Дівко, дівко, — просить, — положи мене спать.
Вона й поклала.
— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в праве виглянь!
Вона й заглянула, а там — лавки, і двори, і будинки великі, і всяка всячина.
От як виглянула в праве вухо — й така гарна стала!
Згодом вийшла вона заміж за такого хорошого парубка, і живуть собі гарно.
Діждали свята, вона й каже до свого чоловіка:
— Поїдьмо та й поїдьмо до мого батька в гості.
— То й поїдьмо, — каже чоловік. Поїхали.
Батьківські
поради