Казка тата про машинки

В одному гаражі жили дві машинки. Одна з них дуже любила подорожувати – то малюка в садочок завезе, то татуся на роботу, то матусю в магазин, а то і всю сім’ю покатає по місту. А інша машинка завжди відмовлялася виїжджати із гаражу. Їй постійно чогось не вистачало – або холодно, або бензину малувато, або просто неохота кудись виїжджати із затишної домівки.

Перша машинка завжди була дуже чепурна, бо всі члени родини старалися за нею доглядати. Вона часто заїжджала у свою улюблену авто мийку, де її намилювали ароматною пінкою, ніжно лоскотали кольоровими щітками, а потім поливали тепленькою водичкою. Також машинка мала багато друзів і знайомих, тому на будь-якій автостоянці їй завжди було з ким побазікати і погратися.

Друга ж машинка ніколи не була ні на авто мийці, ні на стоянці, бо вона ніколи не хотіла туди їхати. З часом всі її вікна забруднилися настільки, що крізь них неможливо було дивитися. Від постійного простою її колеса повністю спустилися, а всі двері заржавіли так, що одного дня їх не змогли відчинити. Тому сім’я вирішила попрощатися з машинкою, яка від неробства стала звичайною купою брухту. Її відправили на віддалену автостоянку під відкритим небом, де було повно таких старих, поламаних, нікудишніх машин, до того ж там було дуже незатишно і страшно.

Отак і люди, котрі не хочуть рухатись і працювати, згодом стають нікому не потрібними і їх покидають всі знайомі та друзі. Тому дуже важливо виходити на вулицю, рухатись, працювати, спілкуватися з іншими людьми, щоби рости, розвиватися, гарно виглядати і завжди мати з ким гратися і спілкуватися.