Казка про півня

Пан д'Арглан ледве діждався ранку — так кортіло йому дізнатися, чи живий півень, чи ні. Відімкнув він гусник, а півень вилетів у двір та як загорлає:
Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло!
«Ой лишенько! — жахнувся подумки д'Арглан.— Невже цей клятий півень і гусей моїх подушив?» Зайшов у гусник і бачить: лишилося в ньому кілька гусей, та й ті лежать подушені.
«Це не півень, а якийсь біс! Та все одно я його подолаю! Мій буде верх!»
— Сьогодні ти підеш спати до моїх дочок,— каже пан д'Арглан півневі.— Вони вже тебе не випустять, ураз в'язи скрутять! А півень у відповідь:
Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло!
Увечері пан д'Арглан сказав трьом своїм дочкам: — Ось вам півень, донечки! Він спатиме у вас. Скрутіть вночі йому в'язи! Та коли дочки хотіли були скрутити півневі в'язи, він гукнув:
— Бджоли, шершні, летіть із мішка! Жальте д'Аргланових дочок, не жалійте!
Рано-вранці пан д'Арглан прийшов глянути, чи скручено півневі в'язи. А півень — фррр! — злетів під самісіньку стелю та як загорлає:
Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло!
Глянув д'Арглан на дочок — аж у очах йому потемніло: червоні як жар, запухлі, заплакані.
«Де ж тепер ради шукати? — подумав геть розгублений д'Арглан.— Як збутися півня?.. Ага, накажу я затопити піч і посадити його туди. Згорить, клятий, на вугілля, напевне згорить!»
Затопили піч, розжарили, спіймали півня та й кинули його туди. А півень і каже струмкові:
— Витечи з мішка! Струмок витік, по всій печі розлився, полум'я загасив. Прийшов пан д'Арглан глянути на переможеного ворога, а півень — фррр! — вилетів з печі та як кукурікне:
Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло!
Вихопив пан д'Арглан гаманець із кишені, закинув його на дах і крикнув:
— Забирай своє золото й срібло! Не хочу я тебе бачити і чути про тебе нічого не хочу. Такої ти шкоди мені наробив, таких збитків завдав...
Узяв півень гаманець і почимчикував до себе в курник, щасливий та гордий. Кури, побачивши його, привітали радісним кудкудаканням. Тут і казці кінець!