Казка про півня

Колись давно був в нашому селі старий півень. Любив він водити своїх курей у ліс та в поле.
Якось півень грібся в землі під деревом і знайшов гаманець, повний золотих та срібних монет. Схопив півень гаманець і мерщій з ним додому! Ніг під собою від щастя не чує, співа на все горло.
 А в селі жив один багатій на ім'я д'Арглан. Побачив радісного півня, підійшов до нього та й каже:
— Ану покажи мені свій гаманець! Схопив гаманець та й гайда з ним додому.
А півень як кукурікне: Пане д'Арглан, оддай моє добро! Золото віддай, віддай срібло!
Та пан д'Арглан не віддав ні золота, ні срібла.
Півень кукурікнув іще голосніше.
Розгнівався пан д'Арглан та й каже:
— Ач, співець знайшовся! Ось зараз спіймаю і замкну на ніч у стайні з моїми віслюками, вони тебе провчать. Довго пам'ятатимеш.
лякався півень, чкурнув геть.
По дорозі зустрів вовка.
— Добридень, куме! — каже. — Добридень, куме! Куди це ти біжиш?
— Знаю, куди біжу. Біжи й ти зі мною! Не пошкодуєш — почастую смачненько.
— Хто ж від доброго частування відмовляється? Біжімо, куме! Це далеко?
— Та ні, я побіжу, а ти лізь осюди в мішок, я тебе понесу.
Побіг півень далі. Аж тут назустріч йому лис.
— Добридень, куме! — каже півень.
— Добридень, куме! Куди це ти біжиш?
— Знаю, куди біжу. Біжи й ти зі мною — почастую смачненько.
— Люблю я смачно попоїсти! Біжімо!
— Та ні — ти лізь до мене в мішок, я тебе понесу.