- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- Віктор Васильчук>
- Казка про казку
Казка про казку
Жила-була у світі людей Казка. Але її ніхто й ніколи не бачив. При-ходила вона зазвичай до малят перед тим, як вони вкладалися в ліжечка спа-ти. А ще дружила з Пригодами. І від того набиралася сил. На той час, варто сказати, не було ще автомобілів, потягів й іншої техніки. Тож Казкою іноді захоплювалися навіть і дорослі.
Довго так ходила Казка від оселі до оселі. Бувало, зустрічалася з При-годами. Натомість обмінювалися вони враженнями між собою. І так тривало довгий час. Невдовзі дорогами заколесили автомобілі, потяги заходилися розвозити Детективи, Романи. В небо злетіли літаки. А Казка все рідше з`яв-лялася серед людей…
Одного разу Казку перестріли серйозний і загадковий Детектив, поваж-ний Роман, і легковажний Гумор. Оточили вони знесилену Казку та й захо-дилися кепкувати.
– Почувши тебе, діти одразу засинають, – глумливо сказав Гумор.
– Ніякої тобі логіки, одні вигадки, – наголосив Детектив.
– До того ж усе так швидко й гарно, – поправив окуляри Роман. – І не серйозно, люди майже забули про тебе…
– А от і ні! – спробувала заперечити Казка.
– Так, так, – підійшли звідкілясь Сірі Будні і додали байдуже:
– Не цікаві їм твої нісенітниці про живі квіти, вітер і сонце, чи якогось там Гавчика…
– Цікаво! – не здавалася Казка.
– Та хай собі тут тішиться, – кинув на те Роман.
Нахнюпилася тоді Казка та й пішла геть. Куди? Навіщо? Ніхто не знав відповіді. Відтоді маленькі діти перестали спати. Дорослі розучилися мріяти. З ранку й до вечора просиджували у своїх офісах біля комп'ютерів, а вдома – біля телевізорів. Навіть перестали розмовляти між собою. І Гумор не міг за-радити цьому. Та найбільше раділи Сірі Будні.
Затривожилися тоді люди і заходилися розшукувати Казку. Довго вони блукали у Світовій мережі, писали листи на телебачення, нишпорили в усіх закутках. Та все марно.
І все ж якось в одному старезному закинутому будинку, що мав бути зне-сений, Хлопчик з Дівчинкою знайшли на одній з полиць старовинної шафи давно забуту всіма… Казку. Вони здмухнули з неї пил і принесли додому. Розгорнули і…
Все повернулося. Діти почали засинати вчасно, дорослі знову стали мрійниками. Не відмовлялися від Гумору, захоплювалися Детективами й Ро-манами.
Ось на що здатна Казка!
Батьківські
поради